Це був дуже жвавий і нервовий тиждень на фондових ринках. І якщо ви утримались від самогубства у понеділок, то у вас точно додалося сивих волосин, особливо якщо ви адепт секти біткоїна і вважаєте, що у разі чого він має вас врятувати під час великого бада буму, але чомусь падає швидше, ніж все інше в моменти, коли на ринок приходить страх. Або якщо ви японець, що притримується традиційних цінностей, основні з яких – то працювати в поті чола по 20 годин на день, а також зробити сєпуку коли щось пішло не так. Якщо, звісно, робота по 20 годин на день вас ще не вбила. Японці, що пропустили початок гойдалок у минулу п’ятницю, бо просто вже пішли на вихідні, розпочали цей тиждень стрімким падінням в понеділок. По цифрам це було найбільше падіння з 1987 року. Японський ринок так реагував на падіння в США у п’ятницю ввечері і на укріплення ієни, що сталось з їх внутрішньо японських причин. А далі вже весь світ реагував на японців, бо вони ж бо щось мають знати і якщо не розбиратися, то можна подумати, що Китай в неділю таки напав на Тайвань. І тільки лінивий журналіст чи просто не байдужий громадянин не написав, що «почалось». Прийшла вона. Чергова фінансова криза.
Але чутки про смерть ринків виявились трохи перебільшеними. І вже у вівторок американці схаменулись, а разом із ними і весь світ. Почавши відігравати втрати. А четверг став на фондовому ринку США найкращим торгівельним днем з листопада 2022 року. В результаті, поки що все це виглядає як корекція на дуже перегрітому ринку, а ніяк не початок повноцінної фінансової кризи, яку на ринках вже давно зачекалися. Все таки не всі застали золоті часи 2008 року, коли все летить у прірву, а людей звільняють пачками, протягом 5 хвилин відправляючи на двір із картонною коробкою, у яку в той момент вміщається вся кар єра інвестора чи спекулянта. За тиждень ринки хоч і втратили близько 120 пунктів, але продемонстрували здатність відновлюватись. А бульбашка Штучного інтелекту продемонструвала, що так просто вона лопатись не збирається. І ранок п’ятниці індекс S&P500 відкриється на позначці у 5319 пунктів. Передумали збиратись у помиральну яму ринки бо переоцінили свої страхи рецесії, або просто навчились з ними жити.
Гойдалки у минулу п’ятницю на ринках почались саме тому, що в США вийшла погана статистика. І всі знов згадали, що вже 2 роки чекають на рецесію через підняття ставок. Ставки підняли, рецесії поки не трапилось, що можна розглядати як диво. Але воно поки існує, як і українська макроекономічна стабільність під час війни. І от уже Goldman Sachs сказали, що ймовірність рецесії піднялась до цілих 25%. А слідом за ними інший великий банк так і взагалі сказав, що вгадає рецесію з трьох нот і підняв свою оцінку рецесії до 35%. І як вони ті оцінки рахують краще не питати, щоб не розчаровуватись у світовій фінансовій системі. А на додачу до страхів рецесії – ще й серпень. Серпень, це той місяць, коли у відпустку ідуть всі, хто можуть, і не тільки в Європі, де завжди готові і, здається, завжди хтось у відпустці, а навіть у трудоголічних Сполучених Штатах і навіть у Нью-Йорку, де кожен має думати не про відпочинок, а як видряпатись на вершину світу і не звалитись звідти на другий день. Ліквідність на ринку падає, а амплітуда коливань, відповідно, збільшується. Що, власне, і приводить до серпневого прокляття, бо якщо ринок тонкий, якщо він може порватися, то скоріш за все він зробе це у серпні. Власне, як стрази рецесії ринок обвалили, так порція доброї статистики з ринку праці США іх і відновила. Причому статистики дрібної, на яку ринок зреагував масштабним зростанням. Продемонструвавши, що страху все ще мало, індекс того самого страху VIX подає знавцям сигнали на покупку, і жадібність домінує. А Уорен Бафет встигне ще трохи вийти в кеш перед тим, як вся ця конструкція завалиться.
Разом з фондовими ринками коливався, звісно, і ринок нафти. І так само вартість бренту, нажаль, повернулась майже до тієї позначки, на якій перебувала тиждень тому і ранок п’ятниці починає з рівня 79 доларів за баррель. Тим більше, що чергової ескалації на Близькому Сході, яка нарешті могла б привезти до великої війни, так і не сталося. Іранці знов топали ніжками, виривали собі бороди, клялись Аллахом що смерть сіоністам прийшла, а в результаті нічого не зробили. Поки що. Український сегмент єврооблігацій, наші ворота в зовнішній світ, зазнав мінімальних коливань. Чекаючи завершення реструктуризації. Практикуючи стародавній український дзен – сидіти на берегу річки і чекати. І в даному випадку ця стратегія виявилась найкращою. Тим більше, що навіть якби світ зруйнувався і криза почалась, через війну Україна і так має всі наслідки глобальної кризи без глобальної кризи. Хіба що впали б ціни на метал, що було б неприємно, особливо для тих, хто той метал продає, але не смертельно. Де були значні коливання, так це в залишках українських акцій на європейських біржах. Але об’єми торгів там такі, що це мало хто помічає.
На внутрішньому ринку домінували позитивні настрої. Нарешті. Українські фінансисти, як і інші представники офісного пролетаріату, що ще лишились в своїх офісах, вивчали географію курської області і назву місцевих сіл, складали прогнози і плани, що робити з курською АЕС, яка майже у нас в кармані. На цьому фоні Нацбанку було не важко тримати гривню під контролем. Яка ще й укріплювалась. І починає п’ятницю сильніше 41 гривні за долар, на рівні десь 40,95. Перемахнувши назад психологічно важливу позначку. І як завжди по дорозі в гору перехід цього рубежу супроводжується криком «все пропало» і купою дзвінків журналістів, з питанням чи треба таки лізти у помиральну яму і коли гривня по 50, то по дорозі вниз, коли гривня укріплюється, суцільна тиша. Сірий валютний ринок так само укріпився і вуличний курс складає на ранок п’ятниці десь 41,3 гривні за долар. Серпень в Києві поки виглядає позитивним. І навіть світло є. Що вже починає цінуватись.
