1. Візит одразу 4 європейських лідерів - топ-тема дня. Ніякої зради не відбулося. Франція вантажить Цезарі, Німеччина дуже повільно готує свою зброю та обіцяє більше гуманітарки, Італія обіцяє підтримати сьомий пакет санкцій та європейську перспективу України, Румунія мовча транзитує зброю, зерно, паливо, приймає біженців та годує їх. Росія здатна тільки розповсюджувати фейки про зраду.
2. Северодонецьк та Лісічанськ тримаються. Українська армія під Ізюмом отримала велику кількість снарядів 155 мм і не тільки змінила позиційну паузу на наступ, а і знищила велику кількість загарбників разом з їхнею зброєю. Поки ворог лізе південніше Ізюма на Донбас, його комунікації в самому місті вже пристріляні та регулярно знищуються.
Щоденний рух наших хлопців на Херсон зменшує ризики Миколаєва. Головне в цьому - початок змін в співвідношенні снарядів під час артилерійських двобоїв. Щодо якості же і зброї і людей - мы маємо велику перевагу.
3. Стосовно ризиків на білоруському кордоні. Ми маємо фактично два небезпечних напрямки - Берестя-Луцьк та Гомель-Київ. Все інше - Прип'ять та болота.
Білоруський диктатор вже за 4 місяці війни доказав, що він трус та не повний дурак. Тому маю надію, що він обмежиться створенням напруги та дрібними провокаціями. Західні розвідки поки що мовчать. Він має достатньо сучасної та старої зброї, але зовсім не має досвідчених та мотивованих бійців. Його армія - армія загибелі та полону. Наша може закінчити цей інцидент в Мінську, враховуючи, що Росія майже не має резервів на підтримку союзника.
4. Поки йде нагнітання з білоруського боку, я хочу нагадати про Бессарабію. Поки ми очікуємо на колесні Гарпуни і не погоджуємо тему розмінування портів без заходу в Одесу західних ВМС, тема Придністров'я трохи затихла. Хочу нагадати, що військових частин там у росіян небагато, більша частина їхніх симпатиків - військові пенсіонери, але склади зброї там - фантастичні. Зброї там вистачало на розвертування фронту військового часу. Тому будь-яка недружня активність з боку невизнаної бандреспубліки закінчиться введенням української армії на ці склади.
5. І про наше населення. Зрозуміло, що багато хто втратив домівки, гроші, роботу. Але перший шок пройшов. Люди повертаються, наскільки це можливо, до звичного образу життя. Вдома чи на новому місці проживання. Шукають та знаходять роботу. Отримують гроші. Мають досуг. Починають подорожувати. Відмічають дні народження. Да, вибачте, смажать шашлики. Іноді перебільшують в соцмережах з красивим життям. Хворіють на ковід. Втрачають близьких на фронті.
Ми- не Ізраїль в оточенні арабського світу. Ми - Україна. У нас свій шлях. І скільки би не продовжувалася ця фаза війни - Мы щоденно стаємо сильнішими. І мудрішими.
Наша армія не тільки несе втрати. Вона отримує досвід. І впевненість. Наші друзі теж отримують впевненість в тому, що Україна незламна, а армія - переможна.
Логістика збройного імпорту все краще. Рамштайн-3 пройшов вже за участі 50 країн. Тому нам за пару тижнів отримувати Хімарси, а щоденно - нову артилерію. І да, військові транспорти США - в океані. Швидко ми не дізнаємось, що там, бо не все пливе саме нам. Але головне, що скоро загарбники відчують, що там. Дякуємо друзям. Думаємо. Віримо в ЗСУ.
Слава Україні
