У масштабному бунті старшокласників (дітей мігрантів) палять школи, бʼють учителів і представників влади.
Перше бажання - покепкувати з Макрона, запропонувати йому ще пару разів визнати «палестинську державу», вчергове засудити за щось Ізраїль - й тим завоювати серця своїх мусульманських виборців (підказка - no fucking chance).
Але мене в цій ситуації більше цікавить український аспект.
Як ви думаєте, скільки шансів у цих умовах має хтось інший, крім Марін Ле Пен, на весняних президентських виборах? А якщо її перемога практично неминуча, наскільки наше геніальне політичне керівництво готове до зміни влади (з проукраїнського на україноскептичне) в країні, котра є чи не головним нашим союзником, адвокатом і спонсором у Європі?
