Демонстративний запуск росіянами балістичного носія ядерної зброї по Україні, відповідні попередження посольства США напередодні, повернення ядерної риторики у марення кремлівських безумців, - викликають в памʼяті суспільствознавчі студії.
Текст трохи довгий - але висновки і пропозиції потребують докладних викладок. Щоб зазирнути в майбутнє, треба зрозуміти контекст.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІГОР
У середині минулого століття набула популярність теорія ігор. Зрештою, ціла низка теорій і прикладних викладок, які були покликані описати, а ще краще спрогнозувати поведінку діячів, зокрема у міжнародних відносинах.
Багато хто чув про «дилему вʼязня», коли раціональний егоїстичний вибір веде до несприятливих наслідків. Популярною також є «гра в боягуза» («game of chicken”), яку часто використовують для опису Карибської кризи. Асоціативний опис гри - зʼясувати, хто з двох водіїв, які несуться назустріч одне одному, перший відверне.
Вважається, що під час Карибської кризи першим відвернув Хрущов. Для путіна це стало одним з пунктиків: він хоче «переграти» не тільки Холодну війну і розпад срср, але й Карибську кризу і «розрядку». Сіра моль вважає себе крутішою за радянських партійних бонз - і прагне показати, що от воно б не відвернуло.
Наскільки небезпечним це може виявитись?
ДРЮЧОК ХУЛІГАНА
Ядерний шантаж завжди був у російському арсеналі агресії. У 2022 році, коли ЗСУ відкинули росіян від Києва, Чернігова, Сум і Харкова, розвивали наступ на Харківщині і Херсонщині, кремліни заблажили про ядєрноє возмєздіє так переконливо, що тодішня британська премʼєрка Трасс (якщо вірити британським медіа) навіть переймалась маршрутами радіоактивних опадів.
Але тоді спрацювала жорстка позиція ядерних держав. І не тільки США, Франції і Великої Британії, які, за припущеннями експертів, попередили про конвенційну нищівну відплату. Але й Китаю та Індії, які намалювали росії перспективу тотальної ізоляції і навіть погодились внести неприйнятність застосування ядерної зброї і погроз такого застосування у документи саміту G20.
На два роки інтенсивність ядерного шантажу суттєво зменшилась. Експерти навіть заговорили про сценарій «варення жаби»: такого ослаблення росії, що у разі ухвалення путіним рішення про застосування ЯЗ система була б неспроможна його виконати. Або через технологічний, або людський фактор. Як це було при розпаді срср.
Але температура санкцій виявилась недостатньою для виходу на цей рівень деградації вже у 2024 році.
Однак російське керівництво, навʼязавши світові «довгу війну», потрапило в пастку, яка наче зійшла з ілюстрацій в підручниках з теорії ігор.
КОЛОС НА ГЛИНЯНИХ ГУСЕНИЦЯХ
Економіка росії працює «на війну» інтенсивніше, ніж потужніша і стабільніша економіка срср. Втрати по тисячі контрактників на день ставлять дуже високі вимоги навіть до тієї системи страху, яка жене їх у «мʼясні штурми». Час поки не працює проти росії - він у росії просто раптово скінчиться. Тому її ставка - на тотальне виснаження і зневіру України й союзників. «Тактика бульдозера», який повзе.
У перемирʼї в корейському чи фінському стилі, коли Захід погоджується з окупацією нині окупованої України, але не дає захопити решту, кремліни не зацікавлені. Зрештою, путін на Валдаї прямо про це сказав. Адже в його ірраціональному світі він прийшов не по Донбас, Крим і суходольний коридор. Він відроджує імперію. А «заморозка» з дієвими гарантіями допомоги Україні означала б кінець цим мріям. Як Мінські домовленості зупинили бліц-кріг 2014-15.
Тому ані Трамп, ані навіть Сі поки не мають аргументів, які переважили б для путіна втрату сенсу його існування.
Тож питання треба ставити не «як зупинити війну», а «як зупинити росію».
«БУЛЬДОЗЕР БОЯГУЗА»
Щоб зупинити бульдозер, треба сточувати його механізм і позбавляти пального та мастила. Це означає - нові можливості для України на полі бою і важчі санкції проти російської економіки.
У кремлі це розуміють. Тому нервово реагують на будь-які ознаки посилення допомоги Україні з боку Заходу. Тому з шухляди знов дістали ядерну загрозу. Переписали ядерну доктрину. Погрожують вундер -булістикою (кудись у бік частини України, не прикритої західним ППО - бо ті системи розроблялись зокрема і для боротьби з великими бляшанками).
В термінах теорії ігор, путін всівся за кермо «чікен-мобіля» і вирулив на зустрічну смугу. Куди це приведе?
Поки що західні уряди діють у парадигмі уникнення ядерної ескалації. Тому викладки про те, що як мінімум тричі лише брак ресурсів завадив Україні домогтися рішучої переваги, якщо не перемоги - не позбавлені сенсу.
При тому оцінка ризику ескалації приймається людьми, які діють іще в рамках логіки часів «Холодної війни». Тож Захід стримує самообмеження, яке випливає з небажання втягнення в конфлікт і переходу від «підтримки України» (тим, що можна віддати) до «поразки росії» (з відповідним амбітним цілепокладанням і кратно вищими задачами для економіки, ВПК і сектору оборони та безпеки).
Виходить, що росія і її авторитарні союзники на рівень вище в ескалації конфлікту, ніж Захід. Тим більше, що одне з полів конфлікту - атака росіянина західні суспільства, їх мораль і цінності через підтримку популістських рухів, які стали «огидним крокодилом» сучасного політичного ландшафту, суттєво знижують якість державного управління і політики там, де перемагають - і відволікають сили і ресурси там, де ще тільки рвуться до влади.
У аналогії з теорії ігор, путін натискає на газ - а візаві намагаються ухилитися. У кґб путіна вчили використовувати «слабкості демократичного ладу». Він і використовує.
Західні країни росіяни намагаються загнати цугцванг, вибір між "поганим" і "ще гіршим". Намагаються прив'язати допомогу Україні і тиск на росію до начебто "зростання небезпеки для західних країн". Формують думковірус про "мир" ціною відання України в "сферу впливу росії". Однак такий шлях формує для світу ще гірші загрози і робить ескалацію неминучою.
Погроза застосуванням ядерної зброї недарма виноситься у окремий вид неприпустимих дій. Адже якщо ядерний шантаж стане нормою, раціональний хід для всіх країн, які здатні набути ядерну зброю - зробити це. Відповідно підвищуючи ризик застосування цієї зброї, використання її терористами, різних аварій, витоків і подібного. Це також обнуляє політичну вагу союзів і репутації західних країн і "цивілізованого підходу" як такого, який грунтується на "відмові від застосування сили чи погрози такого застосування". Світ повертається у хаос "права сильного", і в перспективі західним країнам доведеться воювати - повномасштабно чи гібридно - просто за існування, місце і роль у світі.
Із цими викладками, хоч і цілком логічними, є серйозна проблема. Висновок із них - необхідність суттєвої зміни поведінки, пріоритетів і політики західних країн. Вихід із зони комфорту, відродження оборонно-промислових комплексів, збільшення оборонних витрат у структурі ВВП і бюджету.
Мотивацією до таких змін може бути якраз розвиток ситуації в Україні. Коли замість інспірованого росією відчуття "невразливості" росії і "безперспективності" спротиву сформується розуміння реальності перемоги як зупинки агресора. "Бульдозер" російської агресії може не відвернути - але зупинитись.
Це формує досить конкретні висновки і завдання для України.
ЄДНІСТЬ ЯК ПОТРЕБА ВИЖИВАННЯ
У 2021-2022 загальним очікуванням у світі було падіння і зникнення України. ЗСУ і українське суспільство здивували світ. Цього здивування вистачило для системної допомоги.
Але не вистачило для зупинки бульдозера. Відтак накопичується втома, подолання якої потребує "нового чуда".
І зараз "чудо" має явити український політичний клас.
Зібравшись, об'єднавшись і давши відповідь на загрози країни. Розірвавши ланцюг "приреченості", який закручує росія, формуючи відчуття "марності зусиль".
Стан справ в Україні показує, що звичні нинішній владі методи вже не працюють. Система ухвалення і впровадження рішень вичерпала себе і не дає адекватних відповідей на виклики ситуації.
Уряд національної єдності - це не про задоволення амбіцій політиків. Це - інструмент координації дій і оптимального використання наявних у суспільства ресурсів. Україна вже не може діти за принципом "піаніст грає, як уміє". Можливості "перемагати не завдяки, а всупереч" вичерпані - бо ворог переважає в ресурсах, а союзники для надання додаткових ресурсів потребують додаткової мотивації.
Тож виграти Україна може, лише забезпечивши єдність не на рівні гасел і речівок "марафону", а у визначенні оптимальних політичних та управлінських рішень і спрямування ресурсів на їх виконання.
Це - єдиний шлях до сценарію, коли путін і його подільники гратимуть у "дилему в'язня" в Гаазі, здаючи одне одного. Інші сценарії сумні для світу, і смертельно небезпечні для України.
Ілюстрація - з Bangar Daily News
