Прибічники Юлії Тимошенко сьогодні повторюють знайому мантру: мовляв, вона активізувалася, стала гучною критикинею влади, почала формувати порядок денний — і саме тому її «вирішили прибрати». Логіка проста й емоційно приваблива: незручна опозиція - нервова влада - політичне переслідування та підозра. Так, Юлія Тимошенко, багаторічна лідерка партії «Батьківщина», збудувала собі публічний образ «захисниці простих українців» від зубожіння. Однак останній корупційний скандал оголив кричущу прірву між її риторикою та реальністю. Мені особисто влітку було достатньо подивитися як вона в унісон з ригами цинічно і нагло валила повноваження НАБУ!
Антикорупційні органи викрили Тимошенко на організації схеми підкупу депутатів, що стала справжнім потрясінням під час війни – ілюстрацією того, наскільки гнила й цинічна може бути українська політика старої гвардії. НАБУ та САП провели нічні обшуки в столичному офісі «Батьківщини» і офіційно вручили Тимошенко підозру за ч.4 ст.369 ККУ – пропозиція неправомірної вигоди посадовій особі. Слідство стверджує, що голова фракції «Батьківщина» ініціювала переговори з окремими нардепами про запровадження систематичного механізму платні за лояльні голосування у Верховній Раді. Йдеться не про разовий епізод, а про цілу «вибудувану систему» політичної корупції – регулярні виплати наперед за потрібне голосування депутатів протягом тривалого періоду. На оприлюднених аудіозаписах жіночий голос, імовірно Тимошенко, прямо обговорює тарифи підкупу: «десять (тисяч) за дві сесії» для кожного депутата. Тобто фактично планувалося щомісяця платити депутатам зарплату «в конвертах» за потрібне голосування чи, за необхідності, утримання від голосування. Слідчі наголошують, що цей “колабораційний прейскурант” мав діяти системно і на довгостроковій основі. Якщо провину доведуть, Тимошенко загрожує від 5 до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Пачки доларів готівкою, виявлені під час обшуків НАБУ і САП в офісі Юлії Тимошенко (січень 2026 р.). Попри риторику захисту бідних, лідерка «Батьківщини» зберігала значні суми, які, за даними слідства, призначались для підкупу народних депутатів.
Шокувала не лише сама схема, але й її цинічний антураж. Під час обшуку детективи НАБУ знайшли в розкішному офісі Тимошенко пакунок, набитий готівковими доларами. На відео обшуку видно, як при самій Тимошенко з сейфу або шафи витягають акуратно складені пачки банкнот. На її столі лежала сума, еквівалентна приблизно 1000 місяців оплати комунальних послуг для скромної родини пенсіонерів – кошти, які політикиня теоретично могла б спрямувати на потреби тих самих «простих людей», інтересами яких вона прикривається. Натомість ці гроші призначалися аж ніяк не бідним українцям, а для підкупу депутатів, голоси яких Тимошенко збиралася оптом скупити, щоб «gрохнути більшість» – тобто повалити чинну парламентську більшість та владну коаліцію. План очевидний: розхитати становище, а потім запропонувати себе і свою фракцію для формування нової коаліції – і вже тоді стригти купони (а радше, рубати «бабло» тоннами) від владного ресурсу. Така цинічна політична «інвестиція» у хаос стала абсолютним моральним падінням, особливо в умовах повномасштабної війни.
Не менш промовистою є відверта гіпокризія Тимошенко. Роками вона позиціонувалася як «голос народу», захисниця знедолених, критик тарифів та комунальної скрути для пенсіонерів. Однак реальність показала протилежне: лідерка «Батьківщини» спокійно тримала значні нелегальні суми для підкупу – гроші, які могли б оплатити життя сотень простих родин. Та й сам стиль життя викритої політикині дисонує з її іміджем: розкішний офіс, сейфи з доларами, VIP-комфорт, недоступний більшості її виборців. Це ще раз доводить, що для багатьох популістів турбота про народ – лише прикриття, тоді як справжня мотивація – влада і збагачення за будь-яку ціну.
Атака на антикорупційні органи і риторика «зовнішнього управління»
Цей скандал висвітлив ще один важливий аспект. Виявилося, що паралельно зі схемами підкупу Тимошенко вела боротьбу проти антикорупційних органів, яка тепер виглядає як спроба убезпечити власне мародерство під час війни. Зокрема, фракція Тимошенко у липні 2025 року майже повним складом проголосувала «за» скандальний законопроєкт №12414 про ліквідацію незалежності НАБУ і САП. Тобто «Батьківщина» фактично підтримала демонтаж інституцій, покликаних ловити таких як вони корупціонерів. Коли ж 31 липня 2025 року Верховна Рада розглядала відновлення повноважень антикорупціонерів, Юлія Тимошенко була серед небагатьох, хто навіть не прийшов голосувати за повернення дієздатності НАБУ/САП.
Характерно, що під час тієї сесії Тимошенко виголосила промову з парламентської трибуни про нібито «зовнішнє управління» Україною та інші тези, які дивним чином збігаються з пропагандою Кремля. Вона відкрито клеймила незалежні антикорупційні органи як інструмент Заходу, а не боротьби з корупцією. Тепер же, після викриття, стає очевидним справжнє підґрунтя тієї «боротьби» Тимошенко проти НАБУ: банальне бажання захистити власні корупційні схеми. Її риторика про «зовнішнє управління» виглядає як цинічна ширма, покликана виправдати демонтаж антикорупційної інфраструктури, що загрожувала її та подібним їй чиновникам-мародерам.
Антикорупційні активісти прямо пов’язують ці факти. Центр протидії корупції нагадав про голосування Тимошенко за «знесення» НАБУ/САП у липні 2025 року саме в контексті нової підозри: мовляв, ми «ледь вистояли тоді, захистивши НАБУ, і зараз маємо результат – обшуки в офісі Тимошенко». Її спроба знищити бюро була, по суті, спробою відвернути антикорупційний меч від своєї голови. Але цей план провалився – НАБУ вистояло, продовжило роботу і зрештою зайнялося самою Тимошенко, викривши “організоване злочинне угруповання” у стінах парламенту.
Безкарність старої гвардії: чи будуть зміни?
На тлі цього скандалу суспільство знову відчуло гіркий післясмак дежа-вю. Вже скільки років українці спостерігають, як «недоторканні» політики старої генерації, заплямовані корупцією, уникають реальної відповідальності. Наразі Юлія Тимошенко, попри серйозність обвинувачень, спокійно виступає з трибуни Верховної Ради, продовжуючи заперечувати свою вину і називаючи дії НАБУ політично мотивованим тиском. Ба більше – після її 10-хвилинного емоційного виступу в парламенті чимало депутатів аплодували їй. Складається враження, що для значної частини політичної еліти це всього лиш черговий акт цинічного шоу, і вони не поспішають відмежовуватися від одіозної колеги.
Виникають резонні питання і до самих антикорупційних органів. Чи не стане ця гучна підозра черговим «пшиком»? Чому викриту на гарячому корупціонерку не було затримано негайно після вручення підозри? Адже йдеться про тяжкий злочин, а підозрювана – впливова особа, голова фракції, з безліччю зв’язків та ресурсів. Поки що НАБУ та САП обмежились обшуками і повідомленням про підозру, не взявши Тимошенко під варту. Це викликає обурення у суспільстві, адже більшість українців вважають, що покарання за мародерство під час війни має бути невідворотним і жорстким. Натомість вони з острахом спостерігають, як чергова “недоторканна” гуляє на свободі в очікуванні суда.
Україна вже проходила через “цирк” продажних політиків, і цей випадок – яскраве тому підтвердження. Зараз, під час найважчої війни, народ як ніколи чекає справедливості та очищення влади. Викриття схеми Тимошенко – це, з одного боку, сором і ганьба, що демонструє, наскільки прогнили деякі так звані «народні обранці». З іншого боку, це і промінь надії: схоже, антикорупційний хребет країни таки працює – хай і під шаленою протидією. Українці з величезним нетерпінням чекають часу, коли ми більше не будемо змушені спостерігати цей “фрик-шоу” старої корумпованої гвардії, і коли всі старі проросійські та корумповані партії займуть своє місце на звалищі історії. Скандал Тимошенко може стати поворотним моментом – якщо справа дійде до справедливого вироку. Лише невідворотність покарання високопоставлених хабарників здатна покласти край багаторічному ганебному спектаклю української політики та відновити довіру суспільства до влади.
Висновок: Викриття Юлії Тимошенко на підкупі депутатів стало символом ганьби і сорому для всієї української політичної сцени. Воно оголило системну проблему: популісти, що рядяться в «слуг народу», на ділі торгують інтересами держави. Водночас, цей випадок дає шанс довести, що епоха недоторканності «старих облич» добігає кінця. Якщо антикорупційні органи та суди доведуть цю справу до логічного фіналу, Україна зробить крок до очищення від мерзенної практики політичної корупції. Настав час поставити крапку в багатолітньому “цирку” і показати, що навіть найвпливовіші більше не зможуть ховатися від відповідальності за купюрами і мандатами. Це буде перемога здорового суспільства над гнилою політичною традицією, якої з нетерпінням очікують мільйони українців.
