Після засідання міністрів у Рамштайні стало ясно, що Україна отримає будь-яку зброю у будь-якій кількості за виключенням зброї масового знищення.
Світ остаточно повірив в Україну.
Мало того, Вільний світ дав зрозуміти Росії, що після можливого використання тактичної ядерної зброї проти України – війна перейде в режим Третьої світової.
Тактична ядерна зброя – це боєголовки до 5 мегатон. Для порівняння – на Хіросіму скинули 15-ти кілотонну бомбу.
За задумом путіністів – це може бути якийся стратегічний об’єкт, а не велике місто. Полякати і змусити до капітуляції.
Але для нас це все одно – гибель десятків тисяч людей.
Тому світ, відповідаючи на постійний шантаж путіна – все ж прийняв цей виклик.
Тому путін десь до середини-кінця травня опиниться в глухому куті.
Коли друга армія світу буде виглядати так, як Повєткін у бою з Кличком у 12-му раунді.
І у путіна залишиться лише кілька варіантів:
1) Ставати в глуху оборону на досягнутих рубежах. І цей варіант для нього поганий, бо в України врешті-решт буде перевага в наступальному озброєнні.
А суцільного фронту росіянці утримувати не зможуть. Навіть якщо вирівняють фронт і відведуть війська на правому березі під сам Херсон (утримуючи його як плацдарм). Надто велика лінія. Не втримаєш.
Ця стратегія – просто відтермінування краху. Такий фронт, навіть якщо простоїть літо – посиплеться під морози.
2) Зроблять у себе купу якби-терактів типу Волгодонська, заспівають «Вставай страна агромная» і призовуть кількасот тисяч «пушечнавамяса».
Але боєготовність цього стратегічного ешелону – це місяців за три після призову.
Ця стратегія теж хибна. Бо у нас чимдалі – буде краще оснащене військо ніж у них.
Бо воно, звичайно можна наступати і в лаптях і на тачанках, але втрати будуть йой.
А баби нових нарожают, але не швидко.
3) Таки жахнути нас ядерною зброєю в надії, що Захід проковтне.
Але Цивілізація, хитаючись від страху – таки жахне у відповідь. Бо Шольц-Макрон – ще ті вояки. Але Борис і яструби Пентагону своє слово стримають.
Тож єдиною стратегією путіністів може бути лише одне:
- З кожним днем вони проситимуть миру більше і чіткіше.
Але мир апріорі неможливий. Ніхто не визнає Крим територією іншої держави.
Можливе виключно перемир’я. Простіше - режим припинення вогню.
І росія навіть погодиться на введення миротворців по лінії розмежування.
І казатимуть, нарешті те, про що говорив Володмир Олександрович рівно три роки тому:
- А может нада проста пєрєстать стрєлять?
Із рота лаврова це звучатиме прекрасно. А ми кричатимемо: плагіат, плагіат. Етаужебила, відєлі. Нє вєрю!
І тоді він скаже і про «А давайте дагаварімся пасрєдінкє». І навіть чимось захочуть поступитися. Наприклад повернути нам Херсон. І навіть погодяться деблокувати море.
І лавров в екстазі навіть скаже:
- Я увідєл мір в глазах Арахамії. – А ми знову: було таке, плагіат.
І ось тут владімірвладіміричу має стати по справжньому страшно.
А Володимиру Олександровичу важко. Бо треба буде відвойовувати все до Чонгару і Краснодону.
А потім буде страшно знову.
Бо питання: переходити за Чонгар в Крим чи ні? – знову означатиме: почне путін ядерну війну – чи ні?
У нас усі кути не тупі - глухі.
І є лше один прекрасний варіант: путін здохне. Тоді усе скінчиться швдко.
