ГРАЮЧИ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ, ВАШИНГТОН ЗАПУСКАЄ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ЗЕМЛЕТРУС

ГРАЮЧИ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ, ВАШИНГТОН ЗАПУСКАЄ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ЗЕМЛЕТРУС

Є одна цікава особливість нинішньої американської політики: поки Дональд Трамп та володимир путін обмінюються дипломатичними повітряними поцілунками, Україна змушена рахувати не лише російські ракети, а й американські політичні настрої.

Starshield, супутниковий зв'язок, розвідувальна інформація, ракети-перехоплювачі для Patriot і NASAMS — усе це критично важливі складові української оборони. І Вашингтон, схоже, дедалі частіше демонструє, що доступ до цих можливостей може залежати не лише від військової необхідності, а й від політичної кон'юнктури.

Особливо показова історія з ракетами Patriot. Україна чекала погодження американської сторони на передачу перехоплювачів, закупівлю яких фінасували європейські партнери. Сам факт, що навіть оплачені союзниками боєприпаси можуть зависнути через рішення у Вашингтоні, говорить сам за себе.

Зі Starshield ситуація не менш промовиста. Обмеження можливостей супутникового зв'язку безпосередньо впливають на роботу українських військових, зокрема безпілотних систем. І тут виникає цілком закономірне запитання: наскільки надійним може бути союзник, якщо критично важливі для виживання країни технології перетворюються на інструмент політичного впливу?

Але поки Вашингтон грає в дипломатичні гойдалки, Європа, схоже, зробила власні висновки.

Спостерігаючи за тим, як Трамп намагається знайти спільну мову з путіним, європейці дедалі активніше зближуються з Україною. Причому вже не тільки на рівні заяв про солідарність, а й на рівні конкретних оборонних проєктів.

Франція підтримує розробку української протибалістичної ракети FREYJA, погоджує ліцензійне виробництво ракет Aster 30, крилатих ракет SCALP та авіабомб AASM. Це вже зовсім інший рівень співпраці — Україна поступово стає не просто отримувачем озброєння, а учасником європейського оборонного виробництва.

До цього додаються французькі винищувачі Rafale, які Україна планує закуповувати, та шведські Gripen. Угода зі Швецією передбачає закупівлю 16 Gripen E, а також передачу 16 Gripen C/D. І це не просто нові літаки. Це формування майбутніх можливостей української авіації, яке вже не зводиться до американських F-16.

Є й інший напрямок — спільне виробництво безпілотників, засобів протидії дронам, боєприпасів та інших систем. Українські технології й бойовий досвід поєднуються з європейськими виробничими потужностями. Серед таких проєктів — співпраця з Данією, Норвегією, Німеччиною та іншими країнами.

А тепер до цієї компанії долучилася й Канада.

Оттава не обмежується фінансовою допомогою. Вже запущено партнерства з виробництва українських безпілотників на канадській території, розвивається співпраця між оборонними підприємствами, а також готується довгострокове спільне виробництво безпілотних систем, засобів протидії дронам і пріоритетних боєприпасів.

І тут є одна дуже цікава деталь: Канада планує спрямовувати Україні третину безпілотників, вироблених у межах розширення власних виробничих потужностей.

Тобто українські розробки отримують доступ до виробництва, технологій та ресурсів країн, які розуміють: безпека України — це частина безпеки всієї Європи.

Пригадуєте слова Урсули фон дер Ляєн про те, що Україну потрібно перетворити на «сталевого дикобраза», якого жоден потенційний агресор не зможе проковтнути?

Так ось, схоже, цей дикобраз поступово обростає не лише голками, а й власним сталевим панциром. І тепер до його створення долучається не тільки Європа, а й Канада.

І ось тут ми підходимо до головного.

Трамп може вважати, що його особиста дипломатія з путіним — це велика геополітична гра. Може розраховувати на швидкі угоди, дешеві енергоресурси чи якісь особливі домовленості з Кремлем.

Але він, здається, не врахував одну принципову річ.

Коли Трамп підігрує путіну, він має розуміти, з ким саме має справу. Трупін не просто використовує американську поступливість у власних інтересах. Він продовжує вбивати українців, руйнувати міста й перетворювати мирне населення на мішень.

І щоразу, коли Вашингтон послаблює українську оборону, затримує критично важливе озброєння або створює для Кремля додаткові можливості, путін отримує ще один привід для продовження своєї війни.

Фактично путін уже замазав Трампа українською кров'ю. І жодні дипломатичні усмішки, рукостискання чи красиві фотографії цього не змиють.

Можна скільки завгодно говорити про прагматизм і велику геополітику, але є речі, які не вимірюються вигодою від чергової угоди. І відповідальність за наслідки власних рішень — одна з них.

У демократичному світі є правило: ніколи не порушуй правил, на яких тримається довіра між союзниками.

Можна сперечатися про обсяги допомоги, її вартість, умови постачання та політичні пріоритети. Але коли безпека союзника стає розмінною монетою в особистих домовленостях із диктатором, це вже не просто дипломатична помилка. Це руйнування довіри.

І в цьому сенсі Трамп уже програв. Не обов'язково вибори чи якусь конкретну переговорну партію. Він програв значно більше — частину репутації США як надійного гаранта безпеки демократичного світу.

Америка ще має величезні військові, економічні й технологічні можливості. Але репутація не відновлюється одним підписом під черговою угодою.

Сьогодні союзники роблять висновки. І замість того, щоб чекати чергового рішення з Вашингтона, Європа дедалі активніше будує власну систему безпеки разом з Україною. Спільні виробництва, оборонні технології, озброєння, авіація — усе це поступово формує нову архітектуру європейської безпеки, у якій Україна вже не просто просить про захист, а сама стає одним із її ключових елементів.

І Сполученим Штатам це ще відгукнеться. Можливо, не сьогодні й навіть не завтра. Але втрачати довіру набагато легше, ніж повертати її.

Бо коли Вашингтон починає гратися безпекою союзників, союзники починають будувати спільну безпеку без залежності від Вашингтона. А Україна в цій новій системі вже не є слабкою ланкою. Україна стає фундаментом на якому вже будується нова безпека Європи.

"Тримайся за поручні, пані та панове!

Тиктанічні плити світового порядку вже почали рухатись!"

Ivan Luti