Як же забембали ці зрадолюби з "утікачами":
"18-22 потікали", "крах економіці", "дівок хто буде любити", "воювати нікому".
Харків. Мій особистий досвід:
Спортзал: вдень на тренажери черга "утікачів" - в принципі, все як і було "ДО"! Я люблю молодь, але не люблю, коли вони зависають на тренажерах, як голуби на дротах. Тому ходжу ввечері, але і ввечері їх хватає.
На новій пошті у моїх відділеннях як працювало два молодих хлопці, так і працює.
У супермаркеті їх і не було.
Друзі мого сина: ті хто лишався у Харкові - лишився і надалі. Один збирався на море.
Потяг у Польщу - думаєте, "як у 22-му, навіть проходи забиті"?
Я розчарую вас, зрадойобики, квитки можна купити навіть за тиждень до поїздки, щоправда, верхні полиці.
І це "в сезон", коли велика кількість студентів приїхали додому на канікули, скориставшись вільним перетином кордону, і повертаються назад на навчання.
Але всюди несеться: "Опитали тисячу компаній і 37 відсотків відчули зростання кількості звільнень". А зростання - це скільки в штуках? 1-2 чи 100?
Я от у 22-му знімала крутого підприємця, коли був критичний брак робочих рук, він найняв близько 10 студентів з метою навчити і виростити собі співробітників, врешті залишився один. Ну, бо це молодь і вони часто еммм... змінюють роботи.
От ті компанії, що відчули зростання - може там просто платять копійки й від них і до цього тікали, а тепер можна все списати на виїзд за кордон?
Якщо ви забули, то я нагадаю про автобуси школярів, які виїжджали по закінченні 11 класу. Повномасштабна війна вже кілька років, то ж ті, хто хотіли виїхати - виїхали одразу після завершення 11 класу у 22, у 23, у 24 і у 25 роках. Вони вже чотири літа поспіль виїжджали автобусами! І вони продовжували б це робити й надалі.
Але я знаю дітей, які б не вступали у закордонні виші, якби не було заборони на виїзд.
А ті, що евакуювалися родинами, бо їхні будинки знищені, і ходили в польські, німецькі школи і вступили в тамтешні виші - вони нам тепер не потрібні?
Я знову й знову кажу: питання не в тому скільки виїде, а в тому скільки повернеться і чи повернеться!
І саме про це треба думати.
