Сьогодні ми згадуватимемо кілька значних подій для України, а саме - річницю підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС і 200 днів створення коаліції у Верховні Раді України. І не треба бути досвідченим аналітиком, щоб побачити взаємозв’язок між цими подіями.
27 червня минає рік від підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Цей документ можна назвати історичним, адже до його підписання країна пройшла через революцію і війну. Тому виконання цієї угоди має спонукати політичну еліту до відповідальності і до змін, а суспільство – до європейських стандартів.
Угода давала сподівання на виконання фундаментального положення Конституції, передбаченого статтею 1: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». І якщо події на Майдані і підписання політичної частини Угоди можна було б назвати колективною еміграцією українців від совка, то економічна частина, - це спроба позбутися економічної залежності України від нашого нахабного «брата».
На сьогодні 20 країн уже ратифікували Угоду, у кількох триває останній етап ратифікації, який має завершитися до кінця 2015 року. Угода офіційно почне діяти після її підписання усіма 28 країнами Європейського Союзу.
Однією з найбільших перешкод на шляху реалізації положень угоди з ЄС сьогодні є Росія, яка готова задушити цілі галузі української економіки високими митами на українські товари. Сподіваюся, що усі зусилля РФ по блокуванню вступу в силу Угоди зазнають фіаско. Проте фантастичних сценаріїв відкидати не можна. Українська влада, попри стримані успіхи у Європі, поки не робить активних дії з імплементації Угоди у внутрішнє життя українців. Тому суспільство робить невтішний висновок про те, що українська влада не має політичної волі для справжніх змін. Багато системних речей дадуть свій результат лише за кілька років, але влада має їх робити, а не декларувати.
В Угоді про асоціацію між Україною та ЄС передбачено виконання 488 завдань. На сьогоднішній день виконано 13, у процесі виконання – 80. Інші 395 завдань чекають кращих часів.
27 червня минає 200 днів роботи коаліції парламентських фракцій. Але результати невтішні. Як повідомив напередодні заступник Адміністрації президента Дмитро Шимків, «завдання, визначені у коаліційній угоді, станом на кінець травня 2015 року виконані менш ніж на 40%».
Коаліційна угода мала стати політичним інструментом, чи планом реалізації Конституції і Угоди з ЄС щодо реформування України у суверенну, незалежну, демократичну, соціальну і правову державу. І ось тут є проблеми. Не буду критикувати діяльність коаліції, бо про це вже написано багато. Але тут імітація, імітація і, ще раз, імітація. Хочу лише на кількох прикладах проілюструвати нездатність нинішніх можновладців реалізовувати заявлені цілі.
По-перше, Верховною Радою було внесено зміни до законів України « Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Ці документи подавалися членами коаліції, як перемога над олігархами, які ховають свої активи за чужими плечима. Згідно цих змін, усі юридичні особи, які зареєстровані в Україні до 25.11.2015 року, мали внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб – підприємців осіб (ЄДР) відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів, вигодонабувачів) цих юридичних осіб. Термін подання інформації державному реєстратору без ризику сплати штрафу закінчувався 25 травня цього року.
Влада не спромоглася провести інформаційну й роз’яснювальну роботу з підприємцями, що призвело до катаклізмів у Державному реєстрі за два тижні до 25 травня. Як завжди, більшість бізнесменів дізналися про законодавчі новели в останній момент і почали виконувати закон в ночі перед «іспитом». Як наслідок, ВР, боячись соціального загострення, невідкладно внесла зміни до законодавства і реформу прозорості власності перенесли на 4 місяці. Минув місяць, але влада знову не проводить жодних інформаційно - роз’яснювальних заходів, натомість «годує» українців повідомленнями про кількість безпілотників над Маріуполем. Тож можна очікувати, що у серпні буде черговий аврал і строки здачі будуть подовжені знову.
По-друге, було внесено зміни до закону про реєстратори розрахункових операцій, якими передбачено запровадження касових апаратів навіть фізичними особами – підприємцями. Закон обговорювався, політики піарилися, але усі знову забули, що настане 1 липня і касові апарати треба встановити усюди, де є обіг готівкових коштів. Як наслідок, знову загострення соціальної ситуації, влада готує зміни до закону про перенесення строків введення касових апаратів до кращих часів, а також переглядає категорії підприємців, які будуть змушені використовувати РРО. Очевидно, що після продовження строку впровадження РРО, Уряд знову буде нам розказувати про усе: про АТО, звинувачуватиме у замовній критиці, шукатиме ворогів, але не проводитиме інформаційно – роз’яснювальної роботи, щодо необхідності запровадження касових апаратів і реалізації реформи платежів.
Ну і, на завершення. Нещодавно прем’єр заявив, що два експерименти щодо виведення з тіні зарплат, які провів уряд за 5 місяців, зазнав поразки. Невдалим виявився проект «Стіна», буксує люстрація і боротьба з корупцією. Здається, влада не реформує країну за продуманим і погодженим планом, а невдало експериментує над 40 мільйонною країною, яка фактично перебуває у стані війни.
Джерело nv.
