Сьогодні Вітренко заявив, що нам повезло. І під мудрим керівництвом Зеленського ми за п’ять років вже ЗОВСІМ не потребуватимемо російського газу. Ну-ну.
Для цього ми збільшимо видобуток, на своїх родючих чорноземах виростимо багато біомаси на перетворення в паливо і сильно скоротимо споживання.
Нарешті. Я плачу і радуюсь. Не буде ГТС (труби) але і газу свого вистачатиме.
А натомість ми бачимо , що за 2,5 рочки Зеленського поки що скорочення видобутку.
Нам би населенню пільгові кредити під 0% на утеплення домівок. Але ж з Великого будівництва відкати , а з утеплення – ні.
Отже: одне по телевізору, інше в реальності.
І ще з теми газу. Голосно підписали меморандуми з місцевими громадами. Що їм по 13 000/ гривень за тисячу кубів дадуть газ на бюджетну сферу. Скільки сюжетів у телевізорі, скільки щастя у посполитих від виважених і мудрих рішень Зеленського. Ось він, спасітєль. Чєловєчіще.
А насправді – газ із доставкою – не менше 17 тисяч. І поки-що ЖОДНОЇ угоди з Нафтогазом. Принаймні, у Сумській області точно і перевірено станом на сьогодні.
В дитячих садках холодно. Школи благополучно відправили на канікули.
І це ви називаєте підготовкою до опалювального сезону?
Але найгірше інше. Підприємства, які зорієнтовані на бюджет – зараз усі або збанкрутують, або не зможуть виконувати підряди.
Наприклад ви – якийся хлібзавод у колишньому райцентрі. Така собі, спроможна ОТГ.
І вам зараз луплять газ по 32-35 тисяч. А ви печете на десяток шкіл пиріжки і хліб. Ви давно виграли тендер. Але зараз ви не можете нічого постачати, бо у вас золотий газ. І собівартість вже вища за майбутні поставки.
І ви відмовляєтесь від замовлень. І закриваєтесь.
І щось про це – нічого в сюжетах на телебаченні.
Про Зеленського в новинах, або добре, або нічого. Як на поминках.
Ми живемо у кількох реальностях. І та, що в новинній стрічці – точно паралельна.
Анекдот про маленького хлопчика з Кривого Рогу у 80-ті:
Вихователька в садочку:
- Діти, Радянський союз – це країна, де у діток усе є: і гарні іграшки, і смачний пломбір, і корисна манка. Усевсевсе. Вовочка, чому ти плачеш???
- Хочу в Радянський союз.
Століття змінюються, вовочки виростають, а анекдоти досі актуальні.
