З урахуванням того, що останні переговори зі сторони РФ не дали реального прориву.
Основні сценарії
1. «Мир як холодна домовленість» — компромісний сценарій
Як виглядає:
Сторони погоджують якийсь формат «перемир’я + перегрупування» з частковими поступками.
Україна формально фіксує кордони (наприклад, «лінія фронту як лінія припинення вогню»), відмовляється від частини претензій — натомість отримує гарантії безпеки (від США, можливо ЄС), зобов’язання про відбудову, фінансову допомогу, зняття санкцій із РФ — з поступовим, строковим механізмом.
США та партнери використовують це як «стабілізацію»: тиск на РФ зменшується, Європа бере на себе частину гарантій/захисту, Україна погоджується на обмеження.
Ризики/Чому це загрожує:
Це означає фактичну втрату територій або їхню заморозку у нинішньому вигляді.
РФ отримає «легітимацію» — зможе легалізувати контроль над захопленим, отримати зняття санкцій, відновити економічні зв’язки.
Україна на довгі роки залишається у «замороженому конфлікті», без гарантій реального відновлення територій.
Коли це може статися:
Якщо під час переговорів США/Росія/Україна домовляться хоча б по частині пунктів — наприклад, безпекові гарантії + статус‑кво на фронті + поступове зняття санкцій → це стане «найменш болючим компромісом» для Заходу та Україні покажуть як «можна зупинити кровопролиття».
2. «Мертва пауза» — переговори триватимуть, але без змін
Як виглядає:
Умеров + Виткофф/Кушнер не досягають компромісу: РФ відмовляється від поступок, а Україна — від капітуляції.
Відтак результатом зустрічей стане лише декларування «готовності до подальшого діалогу», без конкретних домовленостей.
Обстріли й бойові дії на фронті продовжаться. Міжнародна підтримка (фінансова / гуманітарна / військова) буде залишатися, але без припинення війни.
Ризики/Чому це небезпечно:
Це дає Кремлю час: переформування, поповнення ресурсів, підготовку нових ударів.
Струс у партіях підтримки: Захід може втомитися, особливо якщо не буде «чітких результатів», а Україна — виснажуватись.
Психологічна втома суспільства, падіння морального духу, зростання тиску на уряд і армію.
Коли це може статися:
Якщо перед переговорами є занадто великі розбіжності щодо територій, форматів гарантій, ролей — і сторони не готові на компроміс. З огляду на заяви про непримиренність РФ — цей сценарій наразі досить вірогідний.
3. «Повна капітуляція / «мир на умовах Кремля» — найгірший сценарій
Як виглядає:
Після переговорів, під тиском США або Заходу, Україна змушена підписати угоду, яка передбачає визнання контролю РФ над частиною територій, обмеження ЗСУ, особливий (нейтральний) статус держави, можлива відмова від членства в НАТО.
Санкції проти РФ згортаються, репарації та компенсації — особливо сумнівні.
Обстріли затихнуть, але почнеться «замороження» — як ситуація в Придністров’ї або Абхазії: окуповані території залишаться під контролем РФ з широкими політичними, економічними й безпековими наслідками.
Ризики/Чому це може стати катастрофою:
Втрата цілого майбутнього державності: реальна небезпека перетворення України на «буфер», як мріє Орбан
Моральна, політична та військова деморалізація.
Сигнал для інших агресорів: що окупація — вигідна (Тайвань), і її можна укріплювати.
Коли це може статися:
Якщо США або Європа втомляться підтримувати Україну, у Києва буде відсутність ресурсів для продовження. Якщо тиск на Україну зросте — політичний, економічний, соціальний. І якщо «мир» подається як менше зло, ніж постійна віра у перемогу. З огляду на зливи інформації про «мирний план» 28 пунктів, який критикують як проросійський — такий сценарій — технічно можливий.
Що означає для України прямо зараз
Варто готуватися до кожного з цих сценаріїв — не ставити все на «мир».
Стратегія має бути: захист + гнучкість + внутрішня мобілізація — не можна знімати руки з армії та спротиву лише через «мирні перспективи».
Комунікація з Заходом — ключова: треба чітко формулювати, що для України неприйнятно, і піднімати питання безпеки, репарацій, міжнародних механізмів гарантії.
Потрібно розуміти, що переговори — це інструмент тиску, не гарантія миру. Рішення за Україною — приймати, виходячи з національних інтересів, не з надій чужих політиків. Але в умовах деградації влади це не реально...
