9 січня 1905 року почався кінець Російської імперії. Вона ще протрималася майже 12 років, але крах розпочався саме у той день, коли в Санкт-Петербурзі було розстріляно "мирну маніфестацію" робітників.
Відомо, що стотиячну демонстрацію, яка йшла на Зимовий палац "до царя" подавати мирну петицію, очолював вихідець з України священик Георгій Гапон. Його вважають провокатором поліції, але це не зовсім так - він контактував не лише з поліцейським начальством, але й з міністрами.
Менш відомий інший очільник акції - такий собі князь Ільницький про якого не вдається знайти жодних відомостей і це дуже дивно.
Насправді відбулося кілька цікавих речей. По-перше, хтось організував масову страйк, приводом до якого стало звільнення 4 робітників Путіловського заводу через особистісний конфлікт з майстром Тетявкіним.
Страйк - підкреслю - під час війни з Японією. В тому числі на військових підприємствах.
По-друге, царя в Пітері не було. Він був у Царському Селі. І не просто так - його було туди ЕВАКУЙОВАНО. Справа в тому, що 6 січня під час Водохрещенського водосвяття на Неві, на якому за традицією був присутній імператор, прід час артилерійського салюту одна з гармат зробила постріл по царському намету. Замість холостого - бойовим снарядом.
У таких умовах, коли йде розслідування "інциденту", а в місті вирує страйк, а представники робітничих організацій ВИМАГАЮТЬ, аби цар приїхав до них, причому вимагають в украй брутально й зневажливо - звичайно ніхто не поїхав.
В той самий час кілька міністрів та "силовиків" на своєму засіданні прийняли рішення не пускати натовп на площу перед палацом, аби не сталося тісняви й "другої Ходинки". Хто з присутніх "продавив" таке рішення, вплинувши на решту, зараз уже не дізнаєшся, але чиновники, затвердивши рішення, в разі чого використати силу, чомусь (або кимсь) були переконані, що до стрілянини не дійде й робітників настращає сам вигляд озброєних солдат.
Цікаво, що голова уряду Вітте навіть не знав про це рішення, а коли на прохання делегації пітерської інтелігенції зателефонував увечері 8 січня міністру внутрішніх справ Святополк-Мірському то був фактично посланий за всіма відомою анатомічною адресою.
Це ще більше накрутило емоції. Натовп посунув на військових, що блокували підходи до Палацової площі. Виявилося, що мирна хода не зовсім мирна, бо з натовпу подекуди стріляли в солдат плюс пішли в хід ломаки.
Хтось "накрутив" натовп настільки, що він пер, мов божевільній, на озброєних солдат, розстібуючи одяг й кричачи "Стріляйте".
Згодом розслідування не дало чіткої відповіді, хто винен у зіткненнях. Стрілянина начебто почалася сама собою, без наказу "зверху". Гапона прибрали - прибрали не спецслужби, а есери. Причому за ініціативи одного з найближчих колись до Гапона людей - есера Рутенберга, котрий і виставив колишнього свого шефа агентом поліції.
Аналіз документів показує, що імператором Миколою ІІ чиновники крутили, як хотіли, вкладаючи йому у свідомість, що Гапон - страшний революціонер, а робітники хочуть йому такої самої долі, як Людовику XVI.
А Микола ІІ - скажемо так - інтелектуальними здібностями та талантами правителя ніколи не вирізнявся.
Таємниця кривавих подій напевне криється у тому диврному пострілі з гармати. Який розслідування, проведене чиновниками, оголосило нещасним випадком.
Дуже схоже на якусь змову. Причому саме проти царя. Причому не революціонерів - всі без виключення партії ті події "проспали".
Але чия змова і яку роль в ній зіграла японська розвідка? Таємницю досі не розкрито. Проте відомо, що японські спецслужби на революцію 1905 року не лише гроші мільйонами виділяли, але й постачали революціонерам зброю причому не сотнями - тисячами "стволів" і сотнями тисяч набоїв.
Через 10 місяців Росія програла війну. Ще через два в Росії почалася Грудневе повстання з використанням наданих японцями гвинтівок та револьверів.
До 1905 року Росіська Імперія була стабільною, а народні маси - пасивними. Після 9 січня почалося й закінчилося убивством царської родини у підвалі будинку Іпатьєва...
