"Кадри рєшают фсьо" - Віктор Бобиренко

"Кадри рєшают фсьо" - Віктор Бобиренко

Дивився брифінг Єрмака. Враження так собі. Згоден із Сергієм Висоцьким (перефразую по пам’яті):
Дуже схожий на комсорга із 80-х. Ухожений, впевнений у собі. Говорить так, щоб наче довго говорив, а нічого по суті не сказав.
Але у мене щось засіло всередині і не дає спокою. Якась його фраза. Я передивився брифінг іще раз. І зрозумів. Мене зачепила його фраза про Зеленського:

«Я не знаю іншої настільки справжньої і щирої особистості, як президент Володимир Зеленський. Це особливо цінно ще й тому, що щирість - дуже рідкісна риса в наш час. Усе, за що він береться, завжди вдається. І думаю секрет в тому, що він вкладається у справу на сто відсотків, тому що йому ніколи не буває все одно".

Ось. Я завжди говорю: нам продають у Зе! порядність, чесність, щирість.
Якщо ми говоримо про критерії успішності керівника – це одна з необхідних рис. Але всього лише одна. А от наприклад така риса керівника, як вміння підбирати, розставляти кадри і делегувати їм повноваження – у президента відсутня. Цим він абсолютно схожий на попередників.
Ющенко, як кадровик був абсолютно неуспішним.
Янукович брав кадри за географічно-соціальним критерієм. Кадри бралися із Донбасу і щоб свої по-духу: рускій мір, брігада, панятія.
Ну, про Петра Олексійовича і Свинарчуків усі знають.
Але Володимир Олександрович – перевершив усіх. Понабирався кругом від Юзіка до Шефіра - якихось пацанчиків чи кварталівців, чи арахамій всяких. Пацанчики – нових пацанчиків. Як не гвалтівник – так збочинець. Жесть.
Україна має стабільну проблему, як країна у якої не має власних сталих еліт, інституту експертів, партійних традицій.
У нас основний критерій, як у тому фільмі: «Ти чьїх будєш?».
А в Європі партії мають власні аналітичні центри, купа експертів у різнопланових дебатах напрацьовують спільне бачення галузевих проблем.
Знову ж, закріплюються (ще з цехових часів) – якісь етичні стандарти.
У них є поняття: зашкварений іде і не палить команду.
А у нас: раз не п*дарас.
Тому бовкне Арахамія щось на межі державної ради – хлабись – і залишається на посаді голови фракції. А шо? Раз кугутнутись можна.
Головне ж щоб людина щира була, правда?
Як наш президент

Віктор Бобиренко