Білий дім розпочав переговори з Іраном щодо нової ядерної угоди, спираючись на традиційну перевагу: обіцянку послабити санкції й надати доступ до приблизно 100 мільярдів доларів заморожених активів, пише американська Wall Street Journal.
Але, як зауважує видання, цей важіль слабшає. Останніми роками Тегеран успішно нейтралізував американську санкційну кампанію, скориставшись китайською фінансовою архітектурою на основі юаня, яка функціонує поза межами досяжності Вашингтона.
Як зазначає WSJ, це стало очевидним наприкінці квітня, коли США посилили кампанію "Економічної люті" проти Ірану, запровадивши санкції проти великого китайського НПЗ, який, за їхніми даними, купив іранської нафти на мільярди доларів. Нафтопереробна компанія Hengli Petrochemical заявила, що постачальник гарантував: нафта не є іранською. Але це також стало попередженням для США. Hengli заявила, що майбутні закупівлі нафти оплачуватиме в юанях, а не в американських доларах, що ускладнить стороннім спостерігачам відстеження цих потоків.
Це стало черговим свідченням тривожної для Вашингтона тенденції. Дедалі більше незаконних операцій з ухилення від санкцій здійснюється в юанях, тоді як Китай розбудовує альтернативну фінансову систему, покликану послабити здатність Вашингтона диктувати світові правила.
WSJ наголошує, що домінування американського долара, який нині використовується приблизно у 80% міжнародного торговельного фінансування, здавна давало Вашингтону суттєву перевагу в регулюванні світової торгівлі. Більшість міжнародних операцій, номінованих у доларах, мають проходити через американські банки. Це дає Вашингтону змогу їх відстежувати і, за потреби, відрізати користувачів від доларів, паралізуючи їхню діяльність.
Але коли противники США ведуть бізнес у юанях, такі операції не потрапляють до фінансової системи під контролем США, і це нейтралізує важелі впливу Вашингтона.
США відкрили Ірану можливість відновити продаж нафти й навіть отримувати оплату в доларах – на час переговорного процесу. Але навіть попри американські санкції, які мали блокувати ці продажі, Іран заробив до 43 мільярдів доларів нафтових доходів у 2024 році, без урахування неуточнених знижок, згідно з даними Управління енергетичної інформації США. Розмір знижок варіюється, однак у 2025 році вони в середньому становили близько 13%, за даними американських законодавців.
Більшість продажів оплачувалася в юанях, за інформацією Міністерства фінансів США.
Тегеран витрачає ці кошти на придбання китайських автозапчастин, сонячних панелей та інших товарів і послуг, а також товарів подвійного використання – матеріалів, що формально призначені для цивільних цілей, але можуть бути використані у військових. І все це відбувається поза межами американської юрисдикції.
Судна, що шукали безпечного проходу через Ормузьку протоку в період конфлікту, мали сплачувати Тегерану в юанях або криптовалютах, які також важко контролювати з боку Вашингтона. Іранські та китайські партнери заснували таємні посередницькі структури й підставні компанії в Гонконзі та інших місцях, щоб сприяти розширенню торгівлі в юанях, кажуть посадовці Мінфіну США.
Частина операцій проводиться через китайську Систему транскордонних міжбанківських платежів (CIPS) – юаневу альтернативу системі обміну повідомленнями SWIFT. Систему створив Китай у 2015 році, і американським спецслужбам нелегко її відстежувати.
Попри порівняно невеликі обсяги, зауважує WSJ, трафік у мережі різко зріс після початку американсько-іранського конфлікту. За даними аналітичного центру Atlantic Council, з кінця лютого середньоденний оборот CIPS становив близько 790 мільярдів юанів, або приблизно 115 мільярдів доларів, порівняно із середнім показником 680 мільярдів юанів, або близько 100 мільярдів доларів, торік.
Бельгійська мережа SWIFT є значно більшою – через неї щодня проходить понад 5 трильйонів доларів, зокрема деякі повідомлення, що транзитують через CIPS. Проте стрімке зростання активності CIPS означає, що ця система перетворюється на дедалі глобальнішу транскордонну платіжну мережу, зазначає Atlantic Council.
Схожа закономірність проявилася з росією після початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Після того як США посилили санкції, дедалі більше російських нафтових експортних операцій та іншої торгівлі з Китаєм почали розраховуватися в юанях. За даними китайського центрального банку та CIPS, щоденний сукупний обсяг транзакцій у системі подвоївся, а кількість фінансових установ, що працюють на платформі, зросла більш ніж удвічі – від початку війни до середини 2025 року.
Сьогодні російські посадовці стверджують, що понад 90% торгівлі між росією та Китаєм розраховується в юанях і російських рублях. Довоєнних даних для порівняння немає, однак для орієнтиру: у лютому 2022 року юань використовувався лише у 2% російської торгівлі, згідно з даними польського аналітичного центру "Центр східних досліджень".
Загалом частка юаня у світовому торговельному фінансуванні за останні п'ять років потроїлася і у квітні досягла 6%, за даними SWIFT. Більшу частину цього року він посідає друге місце серед найбільш використовуваних валют у такому фінансуванні – попереду євро, але позаду долара.
Наразі приблизно половина транскордонних операцій Китаю деномінована в його власній валюті – порівняно з майже нульовим показником 15 років тому, за даними китайського центрального банку.
Китай також активно розширює програму mBridge, запущену у 2021 році, – платформу, що використовує цифрові версії юаня та інших валют для здійснення транскордонних платежів між центральними банками, оминаючи американські фінансові установи.
"Усі ці системи на основі юаня полегшують обхід американських санкцій, – зазначив колишній співробітник МВФ, нині представник Atlantic Council Джош Ліпскі. – Вони ускладнюють американській розвідці відстеження фінансових потоків".
Міністерство закордонних справ Китаю у своїй заяві повідомило, що "не обізнане із ситуацією" щодо нафтової торгівлі між Китаєм та Іраном. Відносини між двома країнами "завжди велися в рамках міжнародного права". Китай співпрацює з країнами всього світу, зокрема з росією, на "засадах рівності і взаємної вигоди", – йдеться в заяві.
На думку WSJ, Китай не прагне повністю замінити долар юанем у глобальному масштабі. Різке збільшення світового використання юаня вимагало б від Пекіна болісних змін в економіці, як-от скасування валютного контролю та перехід до вільного курсоутворення. Це могло б спровокувати відтік капіталу і дестабілізувати країну.
Натомість мета Пекіна – сформувати окремі торговельні канали, що функціонують поза американським доларом. Цей курс почасти зумовлений прагненням Пекіна підірвати авторитет США та підтримати союзників, вважають колишні посадовці Мінфіну. Китай заявляє, що відкидає санкції, запроваджені США.
Як зазначає WSJ, Пекін також сподівається захистити Китай від економічного удару, подібного до тих, що США та інші західні країни завдали Ірану й росії, і який, найімовірніше, буде завдано, якщо Пекін наважиться на будь-який крок щодо Тайваню.
Світові фінанси трансформуються в систему, де "кілька суверенних валют співіснують і конкурують", – заявив голова Народного банку Китаю Пань Гуншен у промові минулого літа. Відхід від долароцентричного світу є необхідністю, адже "в умовах геополітичної напруженості, міркувань національної безпеки чи навіть воєн панівна світова валюта, як правило, інструменталізується або перетворюється на зброю", – зауважив він.
WSJ зауважує, що США усвідомлюють прогалину, яка утворюється в глобальному санкційному режимі. Відтоді як розпочалася іранська війна, посадовці Мінфіну посилили зусилля з обмеження іранського нафтового експорту до Китаю та грошових потоків через китайську фінансову систему, зокрема запровадивши нові санкції проти Hengli та інших китайських нафтопереробних компаній. Вашингтон також пригрозив штрафами китайським банкам, що обслуговують компанії, які є підставними структурами іранських інтересів.
Санкції, як і раніше, дають США важелі тиску на Тегеран. Ці заходи підвищили вартість продажу іранської нафти й порушили доступ режиму до відповідних доходів. Іранська економіка потерпає від американських санкцій, а довгострокова угода могла б вивільнити для іранського режиму мільярди доларів украй потрібних заморожених активів.
Переговори щодо ядерної угоди вже виявилися складними, і результат залишається невизначеним. Іран "здатний тягнути час, заплутувати ситуацію, чинити перешкоди", – зазначив колишній посадовець Ради національної безпеки Білого дому Стів Єйтс. Проте "він зазнав глибокої деградації у військовому відношенні і глибокої деградації в економічному".
Ірансько-китайський пакт
Китай почав просувати ширше використання юаня в міжнародних фінансових операціях після світової фінансової кризи 2008 року.
Багаторічне позитивне сальдо торговельного балансу Китаю означало накопичення близько 2 трильйонів доларів валютних резервів, переважно в американських доларах. Керівники Пекіна дедалі більше непокоїлися, що китайські заощадження залежать від примх американського уряду та Федеральної резервної системи, чиї рішення можуть знецінити китайські активи або, у кризовій ситуації, взагалі відрізати країну від доларів.
Пекін почав використовувати надлишкові долари для надання позик країнам, що розвиваються, зміцнюючи свій вплив. Потім він запровадив своп-лінії в юанях через центральний банк для країн-боржників, фактично ставши кредитором останньої інстанції для бідніших держав. Далі, у 2015 році, Пекін запровадив CIPS для сприяння інтернаціоналізації юаня. Три роки потому він запустив деноміновані в юанях нафтові контракти, що торгуються в Шанхаї. Це дало Китаю змогу розраховуватися за придбану нафту в юанях, а не доларах. Китай також успішно заохочував глобальні компанії, зокрема американські банки, випускати облігації, деноміновані в його валюті.
WSJ нагадує, що зусилля Китаю щодо юаня ще перебували на початковому етапі, коли перша адміністрація Трампа у 2018 році розпочала кампанію, спрямовану на скорочення іранського нафтового експорту до нуля і примушення Ірану до переговорів щодо ядерної програми та підтримки воєнізованих формувань по всьому Близькому Сходу, зокрема Хезболли.
Іранський нафтовий експорт різко скоротився, оскільки країни, побоюючись американських санкцій, що могли обмежити їхній доступ до долара, припинили закупівлі. Тегеран звернувся до Пекіна.
У березні 2021 року сторони підписали 25-річний стратегічний пакт про поглиблення економічних і безпекових зв'язків. Проєкт, опублікований в іранських ЗМІ, передбачав обмін іранської нафти на китайські інвестиції в порти, залізниці та іншу інфраструктуру. У документі партнерство описувалося як форпост "проти незаконного тиску з боку третіх сторін".
Водночас Пекін побоювався, що закупівля іранської нафти наражає китайські компанії на ризик відсторонення від фінансової системи під керівництвом долара. Іран разом із покупцями в Китаї створив таємну схему нафтових закупівель, розповідають чиновники Мінфіну. Вона давала Пекіну можливість правдоподібно заперечувати причетність до купівлі нафти під санкціями.
Іранські збройні сили, зокрема Корпус вартових ісламської революції (КВІР), сформували таємні торговельні підрозділи, які, своєю чергою, заснували сотні підставних компаній для співпраці з посередниками у продажах китайським НПЗ і приховування походження сирої нафти. Ця система включала розширення "тіньового флоту" танкерів для транспортування підсанкційної нафти між Іраном та Китаєм у спосіб, що маскує її походження, зокрема через відключення суднових навігаційних систем.
Хоча Іран номінував свої нафтові продажі в доларах, розрахунки з китайськими покупцями здійснювалися переважно в юанях. До кінця 2022 року Китай перетворився на фінансову опору Тегерана, купуючи понад 90% його сирої нафти. Найбільші китайські державні нафтові компанії уникали цієї торгівлі через ризик міжнародних санкцій, натомість приватні компанії, як-от Hengli – власниця великого НПЗ на північному сході Китаю, ставали великими покупцями, кажуть американські чиновники.
Система переміщення юанів
Як зауважує WSJ, нова ядерна угода може дозволити Ірану повернутися до глобальної фінансової системи, однак Тегеран уже знайшов спосіб використовувати юаневі надходження в умовах санкцій.
Замість того щоб переказувати юаневі платежі безпосередньо до Ірану, китайські покупці нафти залишали кошти в структурі, відомій як Chuxin, про що раніше повідомляла Wall Street Journal. Далі Chuxin спрямовувала ці кошти китайським підрядникам, які виконують інженерні роботи в Ірані, зокрема на будівництві аеропортів і НПЗ.
Інша схема передбачала переміщення юаневих платежів від китайських нафтопереробних компаній через спеціальний фонд до китайських експортерів, які потім постачають до Ірану такі товари, як автозапчастини. Баланс рахунку цього фонду вели дві маловідомі торговельні компанії, що представляли китайських та іранських замовників.
Країни також практикували прямий бартер. У 2021 році китайське місто Нінбо успішно обміняло китайські автозапчастини вартістю 2 мільйони доларів на іранські фісташки, обійшовши мережу SWIFT, як повідомляли китайські ЗМІ.
Частина іранських нафтових продажів досі здійснюється в доларах. Іран створив мережу обмінних контор і квазібанків, відомих як рахбари, що контролюють підставні компанії в Гонконзі, ОАЕ і Туреччині, за даними чиновників Мінфіну. Ці компанії відкривають рахунки в китайських банках для оплати товарів у Китаї, а також для конвертації нафтових платежів із юанів у долари й євро, якими Іран може користуватися по всьому світу, розповідають представники Мінфіну та інших відомств.
Як правило, зазначає WSJ, гроші переміщуються через невеликі китайські фінансові установи. Це допомагає захистити великі китайські банки, глибше інтегровані в глобальну фінансову систему, від санкцій, якщо операції привернуть увагу регуляторів.
Проте частка доларових операцій є невеликою порівняно із загальним обсягом ірансько-китайської нафтової торгівлі. За даними Мінфіну, пов'язані з Іраном підставні компанії перемістили у 2024 році через американську фінансову систему, використовуючи китайські банківські рахунки в Гонконзі, майже 4 мільярди доларів. Це близько 10% від оцінених нафтових доходів Ірану за той рік.
Розгортання mBridge
Важливість юаня особливо проявилася після початку іранської війни. У березні контейнеровоз Newvoyager, що належить китайському власнику, сплатив Тегерану 2 мільйони доларів у юанях для забезпечення безпечного транзиту через Ормузьку протоку, за словами осіб, причетних до цієї угоди.
Інші судна також сплачували збори в юанях, хоча спосіб проведення розрахунків у кожному конкретному випадку залишається неясним, кажуть ті самі джерела.
Запущена у 2021 році mBridge стала результатом співпраці між Банком міжнародних розрахунків (БМР) зі штаб-квартирою у Швейцарії, Китаєм, ОАЕ, Таїландом і Гонконгом. Пізніше до неї приєдналася Саудівська Аравія – найбільший торговельний нафтовий партнер Китаю. Система використовує окремі елементи криптовалют, але перебуває під державним контролем.
Платформа, що застосовує технологію блокчейну для миттєвого здійснення транскордонних платежів між комерційними банками на замовлення їхніх клієнтів і є швидшою за нинішню систему на базі SWIFT, спочатку задумувалася як спосіб миттєвого розрахунку за міжнародними транзакціями. Замість того щоб банки проводили платежі між двома компаніями чи фізичними особами, розрахунки між центральними банками двох країн відбуваються з використанням технології блокчейну.
БМР зрештою вийшов із проєкту після того, як росія обговорила можливий варіант "БРІКС Брідж" на основі технології mBridge. Ця структура, яка так і не була створена, мала б об'єднати так звані країни БРІКС – Бразилію, росію, Індію та Китай – і бути захищеною від західних санкцій, хоча БМР заявив, що його вихід не пов'язаний із політичними міркуваннями.
Як зазначає WSJ, для подальшого просування платформи Пекін зробив у січні важливий крок, дозволивши цифровим юаням на китайських банківських рахунках приносити відсотки – як і звичайному юаню. Це дозволяє торговельним партнерам Китаю отримувати оплату за товари в цифровому юані та нараховувати відсотки на цю цифрову валюту, відтворюючи механізм, за яким резерви в американських доларах приносять відсотки у вигляді дохідності казначейських облігацій США.
Станом на листопад цифровий юань становив 95% із 4 000 транскордонних платежів у системі mBridge, згідно з дослідженням Atlantic Council, опублікованим у березні.
