"Китайські державні ЗМІ та світові технологічні ресурси повідомили про історичну подію" - Олег Белінський

Китай уперше успішно повернув перший ступінь своєї нової орбітальної ракети Long March 10B. Державна корпорація CASC заявила про повний успіх випробування.

Але є один нюанс: ракета не здійснила класичну вертикальну посадку на власні опори, як це вже багато років робить SpaceX. Замість цього ступінь загальмував над морською платформою і був спійманий спеціальною системою з натягнутою сіткою та гідравлічними амортизаторами.

Щоб зрозуміти значення цієї події, потрібно повернутися приблизно на одинадцять років назад.

У 2015 році технологія багаторазових ракет ще не існувала. Ілон Маск лише намагався її створити. Його Falcon 9 регулярно вибухали під час спроб посадки. Кожен запуск закінчувався видовищною аварією, але кожна аварія давала інженерам нові дані.

Саме тоді, у 2015 році, Китай офіційно оголосив про запуск власної державної програми створення багаторазових ракет.

Тобто обидві сторони фактично почали вирішувати одну й ту саму інженерну задачу майже одночасно. Різниця була лише в тому, що SpaceX уже проводила реальні льотні експерименти, а Китай лише запускав власну програму.

Від перших льотних випробувань до першої успішної посадки першого ступеня SpaceX знадобилося приблизно три роки. Після цього технологія ще кілька років удосконалювалася, поки не стала повністю серійною.

Сьогодні Falcon 9 виконує близько 150 запусків на рік. Одні й ті самі перші ступені літають понад двадцяти разів. Посадка ракети давно перестала бути новиною і перетворилася на звичайну виробничу операцію.

З 2015 року SpaceX побудувала найбільшу у світі комерційну космічну компанію, яка фактично домінує на ринку орбітальних запусків.

За цей самий час Китай уперше зміг повернути орбітальний ступінь без його втрати.

Але навіть зараз він не здійснив повноцінної посадки, бо ракету не посадили її впіймали.

SpaceX витратила приблизно три роки, щоб навчитися саджати ракети.

Китай ішов до свого першого успішного повернення одинадцять років.

І навіть після цих одинадцяти років китайська державна програма поки що не продемонструвала те, що SpaceX перетворила на повсякденну технологію ще багато років тому.

Головна причина такої колосальної різниці в часі та результатах криється у фундаментальній психології державної бюрократії.

Головним гальмом Китаю став страх «втратити обличчя». У державній системі кожен запуск мусить бути бездоганним, під камери та оплески номенклатури.

Там ніхто не хотів брати на себе персональну відповідальність за публічний вибух прототипу вартістю в десятки мільйонів доларів. Кожна невдача сприймалася як системна катастрофа, що затягувало розробку на роки через нескінченні перевірки.

Ілон Маск, навпаки, побудував свій успіх на аваріях. Філософія SpaceX: «швидко будуй, підривай, знаходь помилку і роби заново», дозволяла свідомо нищити прототипи на очах у всього світу, збираючи безцінну телеметрію.

Приватний капітал міг собі дозволити ризик, державна машина КНР ні.

Окрім психологічного фактора, Китай уперся в жорсткі технологічні бар'єри.

Для класичної посадки потрібні унікальні двигуни із здатністю знижувати тягу до 20–30%, тому що порожня ракета стає дуже легкою. Китайська ж промисловість десятиліттями створювала двигуни, які вміли працювати лише на 100% потужності.

Додайте до цього складність софту та алгоритмів , які керують балансуванням 100-тонної колони під час вітру та хитавиці плавучої платформи який SpaceX вистраждала роками.

Саме тому вчорашній трюк із сіткою на Long March 10B це спроба «зрізати кути» через технологічне безвихіддя та державну стидливість.

Впіймати ступінь сіткою значно простіше з погляду програмування фінального софту, і це дозволяє полегшити ракету, відмовившись від важких посадкових шасі.

Ці одинадцять років перегонів довели важливу істину: SpaceX пройшла шлях від амбітного стартапу до зрілої комерційної компетенції, масштабувала продукт і вивела готовий бізнес на ринок капіталу.

Поки приватна компанія перетворювала космос на масовий ефективний конвеєр, ціла наддержава з її безмежними ресурсами лише вчилася ловити свої ракети в сітки.

І на мою думку, тут головне у відставанні Китаю - він залишається копією процесів заходу а не створенням свого з нуля