А ви знаєте, що директору НАБУ законом заборонено втручатися у розслідування НАБУ? Взагалі.
І це не якісь там новели влади, це так бай дизайн, від початку існування НАБУ. Якщо для вас це стало новиною, то ось мій текст, як голови Ради Громадського Контролю НАБУ, про те як воно там все в НАБУ (і частково в САП) побудовано і (не)працює, та які там насправді проблеми. Буду намагатися писати простою мовою, аби було зрозуміло і не юристам. Тому заздалегідь перепрошую за не завжди юридично коректні формулювання.
Спочатку дисклеймер. Я, як і більшість адекватних громадян, розумію, що причиною протестів є не НАБУ і не САП, а дії влади. Я від початку своєї каденції кричу про те, що НАБУ та САП втрачають підтримку різних верств суспільства, кричу що конфетно-букетний українського суспільства з НАБУ та САП закінчений. І так як далі продовжуватися не може. Про можливість голосування у ВР, яке знесе НАБУ та САП за один день, я попереджав керівництво НАБУ (хто це поіменно ви зрозумієте далі) ще рік тому. Я відверто кажу вам, що якщо НАБУ і САП не зміняться, то вже за десь рік чи два, через повзучі атаки влади і відсутність підтримки суспільства, ми все одно можемо втратити ці антикорупційні органи. І більше за все я боюся, що і керівництво, і працівники НАБУ і САП зараз поймають зірку, подумають що їм все можна, що за них народ. І продовжать діяти так як діяли, ще й в форматі х2. Це буде, на мою думку, катастрофа.
Тепер поїхали. Почнемо з директора НАБУ. Зараз цю посаду займає Семен Кривонос. Директор НАБУ не є частиною кримінального процесу. На відміну від голови САП. Тобто голова САП прокурор, прокурор частина процесу, він наглядає за детективами НАБУ. Директор НАБУ не детектив. Відповідно директор НАБУ НЕ МАЄ ПРАВА не тільки давати якісь безпосередні вказівки детективам по розслідуванням. Він загалом-то і знати не повинен, що там достеменно розслідують детективи. Бо він не частина кримінального процесу, просто так до таємниці слідства він допущений бути не може. Це така собі норма, бо директору НАБУ треба оцінювати ефективність детективів і, наприклад, підписувати витрати на якісь операції. Звісно без розуміння перспектив спецоперації, директор просто не мав би інформації за якою мав би фінансувати одну операцію, та не фінансувати іншу. І не міг би оцінювати ефективність детективів і багато чого ще не міг.
Звісно на практиці ДО появи нового директора НАБУ, ця норма не виконувалась. І за часів тріумвірату Ситник, Углава та Калужинський, і за часів тво голови НАБУ Углави - директор давав вказівки по ходу розслідування. Про це вам ніхто не розповідав. Але так було. Може так і було потрібно, але чого ніхто з антикорупціонерів цю норму не запропонував відмінити (якщо вона не виконувалась і не працювала), треба питати у них.
Дії, які схожі на спроби втручання директора НАБУ у хід розслідування та навіть отримання зайвої інформації про можливий хід розслідування, розбирали під час минулого аудиту НАБУ. До речі один з таких випадків, та сама справа Чернишова. Раніше аудитів НАБУ не було, і з цим було простіше, тепер так не буде. Якщо нинішній директор порушить цю норму, скоріш за все аудит пройде негативно. І директора звільнять.
Хто ж тоді на практиці відповідає за розслідування на рівні керівництва? В НАБУ це голови чотирьох Головних Підрозділів Детективів (ГПД), які є одночасно головами ОДР. Тобто Органів Досудового Розслідування. Тобто фактично для зовнішнього наглядача та на верхньому рівні НАБУ це чотири незалежних органи досудового розслідування, якими керують 4 незалежних голови ОДР. Їм ніхто не забороняє на власний розсуд співпрацювати, і дуже часто вони так роблять, але обов’язку нема. Вони незалежні друг від друга, і мають певну незалежність навіть від директора НАБУ. Насправді ОДР в НАБУ набагато більше, бо керівниками ОДР є не тільки голови ГПД, а і голови звичайних Підрозділів Детективів (ПД), а також голова Управління Внутрішнього Контролю(УВК), і голова Д-2, і ще є керівники ОДР. Але якщо казати саме на верхньому рівні та для зовнішнього наглядача, то глобально в НАБУ відповідають за ті розслідування, які вас цікавлять, голови чотирьох ГПД.
Прізвищ керівників ГПД навіть на сайті НАБУ нема в розділі керівництво (це також не баг, а фіча з минулого, типу чим менше знають про НАБУ, тим краще). Про голову, наприклад, 2ГПД Скомарова ви може чули. Бо він ходив на конкурс голови БЕБ і його норм так песочілі в заказухах. Ну і плюс він відповідає за медійно помітні теми – Київ, депутати і так далі. Може хтось ще чув про голову 1ГПД Абакумова, бо в нього розслідування по оборонці. А от про голову 3ГПД Стецюка ви навряд чи чули. Як і про голову 4ГПД Русаєва, який відповідає в НАБУ за територіалів. Цивінський, який виграв конкурс на голову БЕБ, якщо що не голова ГПД, він був підлеглим голови 2ГПД Скомарова.
А також загально курувати роботу чотирьох ГПД повинен перший заступник директора НАБУ. Його призначає директор сам, без конкурсу. Зараз цю посаду займає Денис Гюльмагомедов, прізвища якого ви також скоріш за все також не чули (ні це не той хто відправився у СІЗО після наїзду від СБУ). Що таке кУрування всіх ГПД і чим воно відрізняється від кЕрування органом досудового розслідування, зрозуміти дуже просто. Повноваження першого заступника директора НАБУ є делегованими директором, і не можуть бути більшими ніж повноваження самого директора. Тобто перший заступник так само не є частиною кримінального процесу, не є детективом, і також не може давати прямі вказівки по ходу розслідування. Його завдання забезпечувати загальну ефективність ГПД.
А є ще окремий підрозділ Д-2. Так звана «розвідка НАБУ», осі всі ці люди які живуть під документами прикриття, інфільтруються у структури корупціонерів і такі секретні, що все про них знають дуже обмежене коло людей, більшість з яких сидить у СБУ. Бо все що них стосується сходу державна таємниця, а не просто таємниця слідства. Рада Громадського Контролю НАБУ має дуже обмежені можливості зовнішнього контролю Д-2, бо це прям дійсно секретні агенти, і тут зовнішній контроль можливий тільки парламентський та від СБУ.
Чому така система виникла і чи не здається вона дивною? Чотири окремих органи розслідувань всередині одного? А насправді їх навіть на верхньому рівні сім, бо є ще Управління Внутрішнього Контролю (але воно працює всередині НАБУ), Д-2 і так далі. А по факту з урахуванням керівників Підрозділів Детективів (які мають певну незалежність) всередині НАБУ більше 30 голів ОДР. І є директор якому заборонено влазити в розслідування, при цьому він за них відповідає і його по результатах незадовільного аудиту ЄДИНОГО можуть звільнити. Як так вийшло?
А так від початку було написано в законі про НАБУ. А потім, після Ситника стало ще веселіше. І от поточна версія системи виникла (з 4 окремими ГПД та куруючим першим заступником), як результат рекомендацій технічного оцінювання НАБУ від представників міжнародників. Куди були залучені і представники українських грантових організацій. В результаті цієї реорганізації перший заступник голови НАБУ Углава отримав (насправді формально закріпив) величезні повноваження (бо директору ж їх давати ніззя), стався скандал і Углаву звільнили. Але проблеми викликані таким форматом побудови НАБУ залишились. Ну і звісно всі причетні до реформи зробили покерфейс і знову розповідають, як вони там ще щось побудують, або перебудують.
Повернімося до ГПД.
Саме голови ГПД керують детективами в НАБУ. А також в межах нагляду за законністю і в рамках забезпечення процесуального керівництва загальний контроль реалізують прокурори САП, а в цілому голова САП Олександр Клименко. Голова САП має доступ до всіх справ і може змінювати напрямок будь-якого розслідування. Це його право. Тобто буквально головна людина в системі розслідувань НАБУ це заступник генерального прокурора за посадою і голова САП Клименко. Це він остаточно вирішує чи піде справа в суд (по факту, хоча його підлеглі можуть мати процесуальну незалежність), та, це його прокурори представляють обвинувачення в судах, це він формує, наприклад, угоди зі слідством. Якщо прокурор відмовиться йти з матеріалами розслідування в суд, детективам нічого не залишиться окрім того аби продовжувати розслідування. До того моменту як прокурор буде задоволений. Закрити справу без згоди САП детектив НАБУ також може не завжди (наприклад, ще в судовому порядку, тобто за рішенням ВАКС). Ну, принаймні, так як описано повинно бути, але про це пізніше.
Тому коли вам кажуть, що от у НАБУ все погано, а до САП претензій нема, це дивні слова. І не тому, що працівники в САП гірші (або кращі) за працівників НАБУ. А тому що майже всі проблеми НАБУ то проблеми і САП також, а у САП і свої проблеми є. Процесуальне керівництво прокуратури за органами досудового розслідування записано у Конституції, нагляд за законністю у самому законі про прокуратуру і в окремій його частині, яка стосується САП. Тому якщо є питання до законності дій детективів, доцільності обшуків, арештів рахунків і всякого такого іншого – це питання до САП (а у другу чергу до ВАКС). Без візи прокурора детектив може тільки розслідувати. Також про те чому розслідуються якісь не ті справи, не на тому рівні, питання не тільки до НАБУ, а і до САП також.
Але повернемося до Директора НАБУ.
Які ж тоді функції у директора НАБУ? Глобально їх дві. Перша глобальна функція це забезпечення роботи НАБУ - кадрові, фінансові та дисциплінарні питання. Представницька функція, відносини з партнерами, вибивання можливостей (злам телефонів, наприклад) та вся інша МПД (міжнародна правова допомога). Саме директор НАБУ повинен з букв А, З, Р, А, Д зібрати слово ПЕРЕМОГА і забезпечити нормальні умови та можливості для роботи чотирьох ГПД в інтересах САП. А також директор повинен створити системи та умови в яких детективи оцінюються, підвищуються більш ефективні і так далі. Повноваження в директора НАБУ величезні (він формує конкурсну та дисциплінарну комісію, він призначає своїх замів без конкурсу, він затверджує правила підвищень та оцінки в НАБУ, він визначає правила роботи Управління Внутрішнього Контролю НАБУ і так далі). Але ці повноваження НЕ стосуються безпосередньо розслідувань. Направляти розслідування директор НАБУ може тільки опосередковано, через формування критеріїв ефективності та побудову загального пріоритету справ. А також Директор НАБУ звільняє своїх співробітників, причому має в цьому повну дискрецію, яку обмежує лише Кодекс законів про працю. Тобто це значить, що хрін він може звільнити якогось детектива, якщо не довів, що має для цього підстави. Інакше детектив піде в суд і поновиться на посаді. Звільнення нероб з НАБУ по закону завжди було завданням з зірочкою, рух в цьому напрямку почали тільки з новим директором (та сама оцінка ефективності). До цього вирішували особистим тиском.
Друга функція директора в законі та підзаконці не прописана. Ця функція бути блискавковідводом. Тобто щоб всі його ненавиділи і вважали відповідальним за всю державну антикорупцію разом.
Почнемо з народу. Всі знають про НАБУ і не всі знають про САП. Ну окей зараз більше стали казати про САП, але чому САП важлива ніхто не знає. Розслідування веде ж НАБУ? НАБУ. У НАБУ є директор? Є. Ну значить він за все і відповідає. Ситник та Кривонос де посадки? Посадок нема? Посадок мало? Саджають не тих? Це поганий директор НАБУ. Більше за все завжди медійно прилітало в директорів НАБУ.
Але і на рівні політиків директор НАБУ також отримує проблем більше за всіх. Хто прослуховує корупціонерів? НАБУ. Хто підписує та виділяє ресурси на спецоперації та прослуховування. Директор НАБУ. Хто веде розслідування? НАБУ. Хто публікує прослуховування? НАБУ. Хто не в кримінальному процесі і тому спілкується більше з міжнародниками? Директор НАБУ. Ну то він наш самий головний ворог, скажуть всі корупціонери, його і будемо гамселити медійно. Директор НАБУ (будь-який незалежний) для політикуму самий неприємний персонаж. Бо коли там ще буде підозра та суд, а обшуки та прослуховування ось вони. Як і їх публікація в медіа.
Як результат директора НАБУ всі ненавидять і всім це зручно. Бо менше прилітає по керівниках ГПД та детективах, і менше прилітає по САП. Тобто по людях, які як раз розслідування і ведуть та по людях, які здійснюють процесуальне керівництво слідством. Принаймні медійно менше прилітає. Хоча насправді, і це можна було бачити по вектору атаки, головним є керівник САП. Тому обшуки були у НАБУ, кріпили детективів НАБУ, розповідають про російський слід у НАБУ, кримінальну справу готують на директора НАБУ, а повноваження депутати забирали САМЕ У САП. Бо САП головна інституція у цій парі. Повноваження САП важливіші. Жоден детектив не проведе обшуки без санкції прокурора (і затвердження у слідчого судді у певних випадках). Директор НАБУ не повинен знати подробиці справ, а голова САП повинен про це знати, бо його прокурори повинні йти зі справою в суд.
І тому проста зміна директора НАБУ, за умов збереження поточної системи, допоможе тільки в тому випадку, якщо ми впевнені, що детективам не вистачає якихось ресурсів, або що ресурси витрачаються якось неефективно, або що конкурси підвищують не тих і не туди, і так далі. І я вам скажу, що в мене є великі сумніви, що ситуація саме така.
Окей, ладно. Директор НАБУ в кримінальному процесі не присутній, він просто адміністратор НАБУ загалом (ну принаймні за законом). Та, як ти кажеш Антон, САП важливіша у цій парі, значить головна людина, через яку всі незадоволені НАБУ і САП, це голова САП? Це він за все відповідає? Неа, і тут все не так просто.
Бо є така річ, як незалежність детективів. Як процесуальна, так і фактично забезпечена тим, як побудоване НАБУ.
Керівники ГПД незалежні. Як і прості детективи. Так, звісно, САП реалізує процесуальне керівництво і нагляд за дотриманням законності під час слідства, але дуже часто САП незадоволений, наприклад, ефективністю детективів. Наприклад, прокурор затверджує план розслідування, який йому подали детективи. І там ще отримує ухвалу на певні слідчі дії. А детектив за планом не йде, і слідчі дії виконує не в повному обсязі. Звісно прокурор може бути таким незадоволений (якщо детектив не зміг пояснити чому він так зробив). Що може САП зробити зі своїм незадоволенням? Ну не так вже і багато.
Звісно будь-який матьорий корумпований прокурор посміхнеться у вуса і вам скаже, що існують методи, як прокурор може «закозліть» слідчих, оперів чи там детективів, ху керз ваша процесуальна незалежність. Так, методи існують, але їх, скажімо так моральність, під великим питанням. Воно працює у старих корумпованих структурах (і то не завжди і не всюди) і не запрацює у НАБУ та САП, тут інші люди.
Тому голова САП звісно може бути незадоволеним іноді керівниками ГПД (бо саме вони повинні впливати на детективів за вимогами САП). А також він незадоволений роботою Управління Внутрішнього Контролю НАБУ (одна з причин) і РГК НАБУ (нас він просто не любить, бо вважає політизованими). Бо УВК та РГК, на думку голови САП, повинні допомагати САП будувати процесуальний нагляд. А ми не можемо, бо не є частиною кримінального процесу. Умовно кажучи, для того аби зрозуміти чи детектив ефективний, чи ні, РГК і УВК повинні були б, не будучи прокурорами, отримати доступ до матеріалів НЕЗАВЕРШЕНОЇ ЩЕ кримінальної справи (на підставі чого?) і розібратися в ній. Як це зробити не призупинивши справу та звідки в нас прокурорська кваліфікація? Питань багато, відповідей нема.
Тому побудова ефективного процесуального керівництва складний процес, і не сказати, що у САП для цього все є. Формально є. А на практиці в такій складній системи навіть вчорашній детектив НАБУ на посаді голови САП, стикається з тим, що реалізувати покладені на нього законом права йому не так вже і просто. От якийсь прокурор доповідає голові САП, що якийсь детектив погано працює. САП може написати скаргу на детектива, але розглядати її буде керівник ГПД. І якщо керівник вважає, що його підлеглий детектив окей, то таку ж саму скаргу голова САП може написати на УВК та РГК. Але якщо мова НЕ йде про дисциплінарне порушення, РГК та УВК не дуже щось можуть і зробити. На цьому все. Звісно голова САП та директор НАБУ можуть разом якось там міняти глобальні правила, розставляти пріоритети, але голова САП не може наказати детективу з білочки стати їжаком.
Якщо дати САП ще більше прав, то ми знищимо незалежність детективів НАБУ як факт. Система стане більш монолітною, і на мою думку, більш небезпечною. Слідство та обвинувачення розділяють у демократичному світі не просто так. Для цього є причини, але описувати їх тут я не буду, бо це не лекція з теорії держави та права. Або так, або революційна трійка, як у комуністів.
Як забезпечується незалежність детективів НАБУ?
Справа в тому, що детективи НАБУ підвищуються за конкурсом. Голови ГПД виграли свій конкурс. Але і голови окремих підрозділів детективів (підлеглі керівника ГПД) також обираються на конкурсній основі. І це справжній конкурс, хоча склад конкурсної комісії затверджує директор НАБУ особисто. Керівник ГПД не може так просто змістити свого підлеглого. Приведу вам приклад, про який РГК писала раніше. Під час конкурсу на голову підрозділу детективів, який відповідав за оборонку, керівник 1 ГПД Абакумов проголосував проти кандидатури детектива Войтюка. І представниця РГК у кадровій комісії також проголосувала проти Войтюка. Але більшістю голосів конкурсна комісія затвердила саме Войтюка. Попри голос проти від його безпосереднього керівника. Уявіть собі таке, наприклад, в МВС.
Також голови Підрозділів Детективів так само є керівниками ОДР і мають певну процесуальну незалежність.
Саме тому одночасно на конкурс голови БЕБ можуть податися і голова 2ГПД Скомаров і його підлеглий детектив, голова звичайного ПД, Цивінський. Бо детектив знає, що він незалежний і безпосереднє керівництво його за ініціативу не заклює. Він впевнений в цьому.
Така система забезпечує певну незалежність детективів, навіть від безпосереднього керівництва (а директор взагалі може впливати на детективів лише опосередковано, через формування правил роботи). І я вам скажу, що це дуже важливо, хоча я іноді від незалежності детективів страждаю особисто. Саме така система, саме ця свобода, дозволяє НАБУ іноді самоочищатися.
Детективи, якщо вони особисто не порушують закон і не порушують правил НАБУ, дійсно відчувають себе незалежними і від директора, і від громадського контролю, і від прокурорів та голови САП, і навіть іноді від безпосереднього керівництва, якому можуть сказати ні. Це я вам кажу як людина, якій сміялись у очі 40 детективів, коли я намагався пояснити, що це нормально звільняти детектива за зв’язок зі свідком обвинувачення.
Наприклад, реальна незалежність прокурорів у САП від голови САП набагато менша за незалежність детективів НАБУ від будь чого. Чи добре такий рівень незалежності детективів? Я вважаю, що скоріше добре ніж погано, бо це додатковий фактор мотивації для людей, які за 60к гривень зарплати отримують у вороги впливових людей на все життя. Всі корупціонери давно зрозуміли, що медійно гамселити слід не тільки директора НАБУ, і по детективах прилітає дай Боже. І у більшості випадків клікбейтні новини про детективів з телеграм каналів це тупа заказушна риганіна, яка не має нічого спільного з реальністю. На а про останні дії СБУ та ДБР ви ітак чули. Узбекистан там чи Дагестан, саджай, потім розберемося.
Загалом, я не можу сказати, що у нинішньому відношенні до НАБУ і САП винен виключно голова САП. Проблеми з якими він стикається мені зрозумілі і вони ОБʼЄКТИВНІ. Як би ми там один до одного не ставилися. Ці проблеми є результатом того, як саме було побудовано НАБУ та САП. Правила гри були затверджені при прийнятті законів, яких вимагали міжнародники ще за часів Порошенка. Це сталося до того моменту, як буди призначені нові голови НАБУ та САП.
Зручно в тебе все, скажете ви. А хто за все відповідає тоді? Всі разом. І обидві інституції разом. І всі працівники – детективи та прокурори. А на додачу до них ще й ВАКС (який санкціонує певні дії прокурорів і детективів) та НАЗК. НАЗК взагалі за законом і є державним органом, який забезпечує формування всієї державної антикорупційної політики. І її реалізацію. Чули про таке? Думаю, для більшості людей НАЗК це орган, який просто декларації перевіряє. А це не так. Загалом саме НАЗК повинно було, як стратегічний орган, давно оцінити проблеми НАБУ та САП. Тим більше що голова НАЗК колишній детектив НАБУ. Але в нас в країні антикорупційну стратегію визначають представники грантових організацій, і якщо голова НАЗК з цим не згоден, він получає від них по голові. Попередній голова НАЗК так і получив. І цей отримає, якщо забажає.
Одна людина в цій системі не може змінити підходи. І заміна голів НАБУ та САП не змінять підходи. Повноваження директора НАБУ я вам описав. А у випадку відсторонення голови САП прямо зараз – наступником голови стане його заступник Синюк. Який є людиною Татарова, про що знають всі. Бо у САП за традицією, заступником стає другий у конкурсі на голову САП. І Татаров свого часу пропихнув на конкурсі свого Синюка, і ось тепер в нас така ситуація.
Політики довго використовували аргумент, що НАБУ мало відшкодовує грошей в бюджет і тепер на НАБУ та САП фактично повісили квазіфіскальну функцію. Застава може бути майже любою за розміром, а тепер в нас є традиція, що заставу під час угоди треба перераховувати в бюджет. Коли мова йде про корупціонерів воно ще більш менш норм виглядає. Але бізнес який потрапив під справу НАБУ може не піти на угоду через так правила. А бізнес потрапляє в такі халепи, для прикладу та сама справа Арчера. І треба жити з арештованими рахунками роками і судитися до талого. Або піти на угоду, під час якої прокурор, з тягарем квазіфіскальної функції, буде вимагати щось відшкодувати у бюджет, інакше давайте судитися пʼять год. Поки ваші співробітники не можуть працювати або навіть сидять у СІЗО.
Небажання прокурорів закривати мертві справи приводить до того, що цих справ занадто багато. Я вже не кажу про відверто ганебні справи, як от та сама справа Пивоварського. І прокурорів, як не дивно, також можна зрозуміти. От справу Писарука закрили. Народ тут же намалював і поніс по соцмережам зраду, що «корупціонер відскочив». Хоча справа була пуста як відро. Медійно легше тягнути ніж закрити. Ну або легше вивести на угоду.
Але і з угодами є проблеми. Судитися роками не хочуть не тільки чесні бізнесмени, а і самі НАБУ та САП. У корупціонерів дорогі та гарні адвокати, справа може йти роками, та і сам корупціонер у цей час може жити з комфортом за кордоном. І завжди легше формувати угоду, ніж гнити у судах, тим більше, що з якоїсь там Австрії виковиряти Фірташа не змогло навіть ФБР. Куди вже нам. Тому угода. І тут же питання виникає, а чого угода, а чого не посадили? А чого така сума угоди, а не от така? А чого під час угоди, САП забуває про важливий параметр, згідно з яким той хто йде на угоду повинен здати спільників та організаторів злочину? І не просто здати, а ще й надати докази, що вони організатори. І от у справі Злочевського вийшло так, що організаторів нема. Просто йшли якісь люди, впали і хабар сунули комусь в кишеню без попередньої згоди з тим заради кого і давали той хабар. Ну чисто за власною ініціативою. Не відчувають українці СПРАВЕДЛИВОСТІ у таких рішеннях.
Питань до угод не просто багато, їх вагон. Але САП не дуже любить пояснювати свої дії, навіщо, нехай там директор НАБУ попрацює ще блискавковідводом. Ніхто ж не знає, що угоди формує САП.
Все українське суспільство хоче від НАБУ та САП різного. Народ хоче гучних посадок, а адвокати законності. ВАКС хоче менших за розміром справ, які не треба розглядати по пʼять год. Технократи, які працюють у державних установах, хочуть відсутності бєзпрєдєла, як у справах Пивоварського та Писарука. Де тебе будуть тягати по допитах за те, що ти ПОВИНЕН був зробити за законом. Український бізнес, який взаємодіє з державою, хоче одночасно того щоб розслідували корупціонерів, і не розслідували чесних. Як з’ясувати, хто чесний, а хто ні, без розслідування? Ну зрозуміло ж ітак хто чесний, от чесних чіпати і не треба.
Да і не тільки бізнесу це стосується. От цей голова НГУ чесний, ну дали йому корупціонери машину, але ж він нею не користувався. Майже. Його розслідувати не треба. А попередній голова НГУ був нечесний, його правильно розслідували. Розуміти треба. І бажано без слідчих дій.
Журналісти бажають отримувати від НАБУ та САП інсайди, і їм глибоко плювати на те, що витік даних є порушенням закону, навіть якщо витік йде в сторону журналістів і має під собою соціально значущу ціль. Люди які потрапляють під каток НАБУ та САП не завжди є злочинцями, а зливи інформації про обшуки та прослуховування знищують репутації. А НАБУ і САП не вибачаються. Ніколи. З чого б.
Всі ці вимоги одночасно задовольнити неможливо. Хтось залишиться невдоволеним, але без союзників НАБУ та САП загинуть. Голова САП може сподіватися, що йому достатньо для забезпечення майбутнього лише союзу з абсолютно аполітичним ЦПК і з головою антикорупційного комітету ВР Радіною (раніше співробітницею ЦПК, як зручно). На що сподіватися директору НАБУ я не знаю.
Але НАБУ і САП працюють в інтересах народу України і тільки порозуміння з народом України може захистити НАБУ та САП від впливових корупціонерів. Всі страти суспільства, які покладають на НАБУ і САП якісь надії, повинні РОЗУМІТИ що та навіщо роблять НАБУ та САП, куди розвиваються і що будуть робити. Без цього, без нової відкритості, без чесних пояснень, без визнання помилок, без пошуків союзників, без забезпечення справедливості - НАБУ та САП загинуть.
Не вийде так, як раніше, жити під броньованим скляним куполом, який тримають небесні Ситник, Углава та Калужинський. І під тим куполом можна що хочеш робити, аби оцім трьом було норм. І жити в режимі коли твого прізвища ніхто не знає і відповідати ти ні за що не повинен, також не вийде. Незалежність не тільки право, а і обов’язок. Бо прав без обов’язків не буває. Незалежність потребує публічності (люди повинні знати кому та незалежність дана), відповідальності (чому вона дана) та прозорості (як ви тією незалежністю користуєтесь).
Не можна буде далі прикриватися формальним підходом до законності та процесуальною незалежністю, і забувати про запит на справедливість. Публічність. Відкритість. Зрозумілість.
Ось вам приклад. Пріт Барара, колишній федеральний прокурор Південного округу Нью-Йорка. Людина безумовно принципова, саджав впливових демократів та республіканців у Нью-Йорку, під санкціями рф за справу Бута, Ердоган особисто просив Байдена звільнити Барару. Барарі навіть влупили персону нон-грата в Індії, в якій він народився, за арешт індійського консула. Він був звільнений у перший строк Трампа, коли під тиском відмовився піти у відставку. І от він у своїй книжці більше за все пише не про те як саджати та арештовувати, а про те як, коли та чому закривати справи, не висувати обвинувачень і відступати. Він пише як бути зрозумілим та забезпечувати запит на справедливість. Як визнавати помилки. Він порівнює прокурорів та слідчих під час розслідування з інвесторами Волл-Стріту, які ВКЛАДАЮТЬСЯ в розслідування і потім не можуть відступити. Але справедливість, це не про інвестиції, каже він сам. Приведу вам текст, який сам Барара пише у своїй книжці два рази, щоб точно зрозуміли.
«Коли складене розслідування не приносить достатніх доказів злочину, коли виявляється, що зловмисник вийшов на межу порушення, але не перетнув її навіть пальцем своєї злодійської ноги, коли всі вважають, що обʼєкт, імовірно, скоїв скоєне, але сумніваються, коли ідіотський закон чи наївний суд не карають за негідну поведінку, яку розсудливі люди зневажають і прагнуть покарати, залишається єдиний вибір – відступити. Відступ може залишити по собі глибоке внутрішнє розчарування. Але коли завищені очікування, особисті капіталовкладення й безповоротні витрати підводять до НЕСПРАВЕДЛИВОГО рішення про висування обвинувачень, то це є ПОМИЛКОЮ СИСТЕМИ ПРАВОСУДДЯ».
Один з найбільш публічних прокурорів США, який, до речі, у політику не пішов, суто з практичної точки зору розуміє, що запит є саме на справедливість. А не на формалізм і на розповіді, що його підлеглі процесуально незалежні. І тому ну от так сталося, а зробити з цим тепер нічого не можна.
Я не вважаю протести, які сталися, кредитом довіри до НАБУ та САП. Це кредит УВАГИ. Результат від цієї уваги може бути різним. І буде повністю залежати від здатності НАБУ та САП усвідомити власні помилки. Якщо НАБУ та САП власні помилки не виправлять, нічого окрім розчарування від народу України працівникам НАБУ та САП чекати не варто.
І вас всіх таки знесуть одним днем, не при цій ВР, так при наступній. І після цього корумповані слабовікі з улюлюканням відкриють охоту на детективів НАБУ та прокурорів САП методами, які вже всі побачили.
А потім вони прийдуть за всіма нами.
