Наприкінці 80-х я попав служити у військово-морський флот.
3 роки.
Одразу мене розподілили в Москву (в Тушино) в учебку, де готували сигнальників (це ті, що прапорцями махають, семафорять світлом, чи ще у давні часи перші вигукують: “Земляяяя!”).
Там я пробув з грудня по квітень. Всю зиму.
Чим тільки ми не займалися в учебці.
Дружно рубали лід перед головним штабом ВМС.
Розвантажували вагони.
А ще наш взводний — жартівник і розумник — віддавав нас в рабство.
Це коли тебе на день відправляють в якийся продовольчий чи овочевий магазин.
Ти там *башиш весь день. Тобі, правда, на обід дають “бутилка кефіра/пол батона” і шматок докторської ковбаси (і ти щасливий).
А офіцерня отримує за рабів делікатеси.
І ось, проходить 5-ть місяців учебки і нас відправляють на дважди красназнамьонний балтійскій флот (ДКБФ).
Попадаю я на коробку (так сленгом називають бойовий корабель. Нас попало зразу двоє: я і один штріх із Самари).
Виходить до нас старпом і питає:
- а ви хто? - а я такий борзий — весело відповідаю:
- сказали сігнальщік.
Ключовим було слово “сказали”. Бо ніфіга я не знав і не вмів.
Старпом викликав старшину сигнальної вахти Піменова (з Алтая) і сказав:
- підготуєш оцих на заміну — підеш на ДМБ. А ніт, то будеш до кінця віку тут кукувати.
Мотивувати старпом умів.
І Піменов вижимав усі соки з карасів (це те, що духи в армії), щоб вони здали допуск до вахти.
Так я про що.
Це, сука в РККА чи савєцкай армії могли займатися фасадом. Коли ти по бумажкам сигнальник, а насправді — вантажник і льодорубщик.
Але ж ми вже розпрощалися із совком?
У нас же такої херні бути не може?
Скажу ще одне.
Є таке слово, ще з СССРа. На інші мови його перевести не можна одним словом. Треба пояснювати його значення — 3-5 фразами.
Ми колись пробували пояснити це американцям. І я не впевнений, що вони його повністю зрозуміли.
А у нас і в російській армії — пояснювати не треба.
Це дивне слово: долбо*бізм. Через “є”.
Воно позначає динваміку відносин в армії/флоті.
Так ось я думав, що вже на цій війні це слово залишилося в ужитку лише в армії рф.
А у нас молодь і не зрозуміє цього значення.
Бо ми ж уже по стандартах НАТО.
Ага. Щас.
У мене родич в Гадячі. З першого дня добровільно пішов у тероборону. Простояв 11 місяців на блок-постах.
Але, кажуть йому та іншим — треба йти воювати. Ну, треба, то й треба.
І відправили хлобців у військову частину N. Хлопці думають:
- ну, мабуть же ж зараз відправлять в учебку. Будуть місяць-другий навчати.
Ха!
Виявляється, що місцевий гадяцький воєнком написав у їх відношенні, що з бійцями проводилися навчання і у вільний від стояння на блокпостах час вони активно вивчали військову справу (насправді аж тричі були на полігоні і вистрілювали по ріжку патронів).
Що місцеві командири навчили їх так, що хлопці фактично вже готові спецназівці.
Мого родича записали і водієм (що є правдою). І кулеметником. А кулемета він в руках в житті не тримав. Ні-ко-ли.
І хлопців, як добре навчених - одразу відправляють на нуль.
От ще три дні тому був на блокпосту — а сьогодні вже на нулі.
На третій день перебування на нулі — його контузило. Добряче.
Здавалося б це в тилу воєнкоми ананаси.
А тут, в окопах же ж все по іншому?
Але ніт. О, кажуть, тебе контузило? Ну, днів через п’ять доктору покажемо. А може воно до того й саме розсосеться.
Не знаю, не знаю, шановні.
Ми тут всю дорогу кричимо, що у нас принципово інша армія, ніж на росії.
Але мені здається, що гадяцькому воєнкому після війни краще з міста виїхати. Бо багато ветеранів захочуть об його писок руки потерти.
Ну, про тилових ми здогадувалися.
Але про долбо*бізм в окопах — я думав — це не про нашу армію.
А нам же ж перемагати треба.
Згадується класичний савєцкій анекдот про армію:
- кто бил в арміі, тот в циркє нє смєйотца.
По-ходу, це ще актуально і для нас.
