І такий крайній захід одразу призводить до бездіяльності. Натомість в країнах Європи напрацьовують дієві механізми.
У Франції з 2021 року діє закон, який зобов'язує великі цифрові платформи – і месенджери, якщо вони виконують функцію медіа, – розкривати інформацію про фінансування контенту та рекламодавців. За порушення передбачені штрафи до 4% від глобального обороту компанії. Французький регулятор Arcom (колишній CSA) має повноваження розслідувати платформи й вимагати видалення контенту, що загрожує громадській безпеці.
Німеччина пішла далі – закон NetzDG, прийнятий ще 2017 року і кілька разів посилений, зобов'язує платформи з більш ніж двома мільйонами користувачів видаляти явно незаконний контент протягом 24 годин після повідомлення, а в складніших випадках – протягом семи днів. За систематичне невиконання – штрафи до 50 мільйонів євро. Messenger-сервіси з великою аудиторією теж потрапляють у сферу дії закону.
Австралія у 2021 році змусила Google і Meta платити місцевим медіа за використання їхнього контенту. Але важливіший інший закон – Online Safety Act 2021, який створив регулятора з реальними зубами: eSafety Commissioner може вимагати від будь-якої платформи видалення шкідливого контенту і накладати штрафи на фізичних осіб – операторів каналів – а не лише на компанії.
Велика Британія у 2023 році ухвалила Online Safety Act – один із найамбітніших законів у цій сфері. Він вимагає від платформ проводити оцінку ризиків і демонструвати, що вони вживають реальних заходів проти дезінформації та контенту, що підбурює до насильства. Регулятор Ofcom може штрафувати компанії на суму до 10% від глобального обороту.
Що з цього може взяти Україна?
По-перше, реєстрація каналів із великою аудиторією – скажімо, понад 50 тисяч підписників – як суб'єктів інформаційної діяльності. Не обов'язково за моделлю ЗМІ, але з фіксацією реального власника і юридичної адреси. Без цього будь-які подальші кроки – порожні слова.
По-друге, розкриття реклами і платного контенту. Якщо канал отримує гроші за публікацію – читач має про це знати. Це не цензура, це базова прозорість, яку ЄС уже закріпив у Digital Services Act.
По-третє, податкова відповідальність. Ринок Telegram-реклами в Україні – мільйони гривень на рік. Більша частина з них проходить поза будь-яким обліком. Це питання не лише медіаетики, а й прямої відповідальності фіскальних органів.
По-четверте, механізм оскарження. Жертви інформаційних атак – журналісти, активісти, чиновники – повинні мати реальний правовий інструмент захисту всередині країни, а не шукати справедливості в судах інших країн.
Поки цього не станеться, Telegram і надалі працюватиме за логікою тіньового ринку – з великим впливом, непрозорими грошима й розмитою відповідальністю
