О, Палиця вже виявляється не бізнес-партнер Коломойського. А скільки дивовижних відкриттів нас чекає …
Як гадаєте, коли Вова вийде і «на голубом глазу» запитає – а хто такий цей Коломойський? Ви його знаєте? Бо я вперше чую. Познайомте нас при нагоді, мені цікаво подивитися на цього негідника.
Саме зараз Штати демонструють нам повчальний «кейс».
Ну дійсно, не через заборону в’їзду в Америку така паніка, правда ж. І навіть не через гроші. Нема сумнівів: все що можна було приховати, давно приховане і як мінімум виведене з американської юрисдикції. Ну нерухомість якась лишилася, бог із нею. Ці хлопці давно вже відшкодували збити за рахунок українського бюджету.
Ні, пташата «Беніного гнізда» панікують, бо це більше не just business. Швидкість, з якою закрутилася американська санкційна машина, помпа, з якою оголосили про санкції, вказують на одне. Байден має час і натхнення. І певні особисті причини докрутити цей фарш до кінця. Іt’s something personal.
Так само, як для Коломойського свого часу персональним питанням була війна з Порошенком. Війна, у якій він не вибирав засобів і не рахував витрат. Ідеєю-фікс була помста за Приват, і «проект Зе» став інструментом реалізації цієї помсти. Ми вже писали про те, наскільки важливо для олігарха було не просто змістити ПП, а привести на місце Пороха найбільш нікчемне, огидне, безхребетне створіння, яке тільки можна було знайти.
Помста вдалася, напевно. Можна уявити, якою була ейфорія після її звершення. Але колесо історії тому і називається «колесом», що воно крутиться невпинно, не зупиняється ні на мить.
Сьогодні ти на вершині світу, а завтра, дивись, сповзаєш вниз. І ті, хто підсадив тебе нагору, вже штовхають у спину. Вчора вони у тебе з руки їли, а сьогодні, дивися, вже «не бізнес-партнери».
Тому і паніка. У Вови дуже розвинені інстинкти. Видно, природа недодала в одному місці, але компенсувала в іншому. Він осмислити не здатен, але п’ятою точкою відчуває, що запахло смаленим. Він бачить прірву, і хотів би зіскочити, але ж як? Його самостійний політ буде видовищним, але дуже коротким, як у петарди.
От він і мовчить. І мовчатиме до останнього, виставляючи поперед себе жінок, дітей і Мендель. Йому нічого сказати, крім «спасітє-памагітє», бо коли ліс рубають – тріски летять. І якщо дійсно рубнуть по Бені, то Вову затопчуть і навіть не помітять.
А взагалі, дожилися. Такого кишенькового президента у нас іще не було. І в цьому головний прорахунок Коломойського. Він думав, що купивши цуцика, автоматично купив Україну. А воно так виходить, що цуцик – це щось одне, а Україна – дещо інше.
Тамара Горіха Зерня
