"Одна картопелька розміром зі сливу - 70 грн за штуку". Або "менше тисячі гривень нічого не коштувало". Це свідчення врятованих цивільних з Олешок. Засуджувати нікого не буду. Але НЕ зафіксувати НЕ можу. Я не знаю, хто ті люди, які продавали за такими цінами - можливо ті, яким був за якимись правилами окупації відкритий виїзд "туди-назад", або це їх рівень сумлінності.
В моєму випадку під Харковом в лютому 2022 року я спостерігала різне:
Їсти було нічого, бо в перші дні магазини вигребли під нуль. Місцеві фермери просили вибачення за ціни на домашні яйця, хоча вони були ринковими, бо боялися, що їх звинуватять в спробі наживи під час біди. А інші власники магазину неподалік розпродали за завищеними цінами весь прострочений непотріб, який лежав у них дуже довго - бо до цього поряд відкрився АТБ і їх продажі впали. Були щасливі, що до них вишикувалась черга і люди гребли геть все. Ціни встановили космічні.
Пам'ятаю як на перетині Харківської області й Дніпровської, а потім в Дніпрі небайдужі дарували пакунки з продуктами, а у вікно автівки мені сували гарячі біляші. Але й пам'ятаю придорожній магазинчик в Умані, який продав звичайну молочну ковбасу, яка й зараз коштує трохи більше 200 грн, за 400 грн за кілограм. Справа не в містах, бо в одному й тому ж місті є геть різний приклад поведінки.
Кожний обирає своє, згідно власної совісті. І війна - це як пункт пропуску, де ти показуєш цю свою совість, як документи
