Колись, ще на початку російських "тучних лєт", тамтешній режисер Віталій Мельников зняв мінісеріал "Імперія"
Перед тим, як провести глядача крізь кілька кіл пекла московської історії, — від убитого біснуватим Петром власного сина, царевича Алєксєя і до "бєдного-бєдного Павла", - Мельников наполегливо повторює фразу Фрідріха Шиллера: "Прокляття злої справи у тому, що знову й знов вона породжує зло". Але, дивна річ, "зло" у розумінні кіномистця, перш за все, стосувалося несправедливо убитих, принижених чи спаплюжених царедворців, еліти, так би мовити. І аж ніяк це "зло" не позначається на долі народу, якого нібито й не існує поза палацовими стінами й розкішними залами. Народ безмовний, — потерпають тільки вельможі. Потерпають безкарно, плодячи новий виток "зла".
Мельников міг би продовжити оцей безперервний ланцюг "зла" аж до станції Дно, де Ніколай зрікся престолу, а відтак – доповнити свій серіал "злом" нової, комуністичної імперії. І закономірним фіналом мала б стати сучасна Росія, до якої Мельников не дожив…
"Чорні лебеді" непокараного зла, мабуть, зібралися у зграю за часів путінської недоімперії, яку кремлівський диктатор з усіх сил намагається втримати та розширити. Але питання, чи бачать цих зловісних птахів у пишних залах Кремля і бункерах, де сподівається перебути затіяну нею ж війну російська "еліта". Чи розуміють, що історія направду друге повторюється як трагедія, а втретє – виглядає, як фарс. Банальний, типовий російський лубок, базарна вистава з напівп'яними скоморохами й мордобоєм серед глядачів?
Коли державна дума 2014-го типово для Росії одностайно голосувала за "повернення у рідну гавань" українського Криму, навряд чи хтось міг прогнозувати, чим завершиться цей трагіфарс? Точніше, прогнози були, збудовані на ейфорії та всесиллі, на помилковому розумінні сучасного світу і власної бутафорної моці. Лише через вісім років світ зрозумів, що непокаране російське "зло" стає глобальною проблемою, яку варто негайно ізолювати й знищити.
Історія повторилася 2022-го, - зі псевдореферендумами на тимчасово окупованих територіях, з голосуванням у тій же держдумі за анексію цих буцімто "ісконно русскіх" земель. Але це вже направду був фарс вищого левела, бо доки з трибуни путінські "актори" розривалися в ура-патріотичній істерії, "приєднані ними" землі маліли на очах під наступом ЗСУ.
Горе-анексія справді виглядає як судома непокараного зла, як агонія путінського режиму. Про Україну вже, мабуть, і не йдеться, йдеться про порятунок режиму. Причому, колективний носій зла, монолітний, як здавалося ще 2014-го, зараз дрібниться за шкурними інтересами та власними варіантами втечі від відповідальності. Олігархи, які втратили від початку світових санкцій майже $100 млрд, діють поодинці, намагаючись врятувати бодай крихти з вчорашніх казкових багатств. "Силовики" кидаються зусібіч, розуміючи, що порятунок потопельників – справа рук самих потопельників. Принижена поразками армія піддається відвертій дифамації з боку навіжених націоналістів та, — що особливо образливо, - "чорт-нє-русского" Рамзана. Пропагандистське військо дезорієнтоване і демотивоване, здатне лише на запитальні гримаси, звернені у бік Кремля… Мінібунти у регіонах, де палять військкомати, збирають з'їзди "нацменшин" з чітко декларованими намірами усамостійнення (наприклад, ерзяни у Пермській та ще низці областей).
Цей бісівський танок "чорних лебедів" на старих граблях шокує своїм хаосом і безладом. Але це тільки прелюдія апокаліпсиса, який накаркав Росії Дмітрій Медвєдєв укупі з Дуґіним та іншими "пророками" "ізборскаго клуба". Тільки ж їхні видіння стосувалися кого завгодно у цьому світі – українців, "англосаксів", "світових закуліс", "содомітів", "гнилих лібералів".
Я чомусь вірю Фукуямі, який буквально вчора заявив про колапс Росії, який трапиться упродовж кількох наступних днів. І розумію мотиви, які привели філософа до такого висновку. Все закономірно. Лише одне непокоїть: як виборсуватиметься світ з-під уламків імперії зла?
