26 червня 1940 року в СРСР було введено восьмигодинний робочий день, семиденний робочий тиждень, кримінальну відповідальність за спізнення на роботу. Також заборонялося звільнятися з роботи та за власним бажанням змінювати її. Відтепер не лише колгоспники, а вся країна перетворилася на кріпаків. На рабів.
Комуністичні пропагандисти-агітатори такі драконівські заходи пояснювали просто: в Європі палала Друга світова війна. Треба було готуватися до нападу фашистів. Колись і я вірив такому поясненню. Майже. Бо з'являтися певні питання.
Друга світова почалася 1 вересня 1939 року. Чому ж в СРСР почали готуватися до неї через 10 місяців після її початку? Що таке трапилося 26 червня 1940 року? Нічого не трапилося. Трапилося 25 червня.
25 червня 1940 року капітулювала Франція. А ще раніше, 4 червня закінчилася евакуація британських військ з Дюнкерка. Гітлерівська Німеччина здобула перемогу на головному, європейськоиму театрі війни.
Соратники згадували, що Сталін, коли дізнався про капітуляцію Франції, гарчав і вив, мов поранений звір, клянучи на чому світ стоїт французів і британців. Бо саме у цей день СРСР, ще не вступивши у війну, вже її програв...
Справа от в чому. Сталін був вірним учнем та послідовником Леніна й цілковито поділяв його точку зору, що Світова революція (а відтак світове панування Москви) можлива лише в результаті нової світової війни. І Сталін її ретельно й довго готував.
Він гітлерівський режим для цього вирощував, годував салом, хлібом, напував нафтою, гнав до Німеччини залізну руду, нікель, вольфрам, ліс, бавовну та багато чого іншого, аби тільки Адольф озброювався; аби тільки Адольф почав бійку з британцями і французами та їхніми союзниками.
Стратегію свою Сталін висловив перед Генеральним секретарем виконкому Комінтерну Георгієм Дімітровим:
"Ми не проти, щоб вони побилися добре і послабили один одного. Непогано, якщо руками Німеччини було розхитано становище найбагатших капіталістичних країн (особливо Англії).
Гітлер сам цього не розуміючи і не бажаючи, розхитує, підриває капіталістичну систему...
Ми можемо маневрувати, підштовхувати один бік проти іншого, щоб краще побилися.
Наступного моменту підштовхувати інший бік".
А коли вони взаємно один одного послабили б, отоді товариш Сталін кинув би на них своїх 30 тисяч танків і величезну масу військ. А комуністична "п`ята колона" у Європі допомогла б.
Та не вийшло. Надто швидко Гітлер розбив британців і французів. І Сталін зрозумів: це кінець. Ніякої Світової революції вже не буде... І почав готуватися до війни з тим звіром, якого зростив, бо добре розумів: двом хижакам під червоними прапорами поряд не ужитися.
Тому у день капітуляції Франції наказав готувати постанову, про яку сказано в першому абзаці. А заразом промацувати можливість переходу СРСР на бік Німеччини в цій війні. Вже 13 листопада 1940 року за дорученням Сталіна Берлін відвідав голова радянського уряду і за сумісництвом Нарком іноземних справ Молотов з відповідними пропозиціями. Не вийшло, Гітлер після певних роздумів відмовився - надто великі апетити були у товариша Сталіна.
До слова, дітей від 14 років теж зробили рабами. Але іншою постановою, від 2 жовтня 1940 року. Система, за якою мільйони підлітків відривали від батьків і переводили на казармове становище при воєнних заводах називалася романтично - "Трудові резерви".
