11 вересня 2001 року світ здригнувся від атаки захоплених терористами пасажирських літаків на вежі World Trade Center у США. Цей злочин, небачений за масштабом цинізму та зухвалості, викликав справедливий гнів у всьому світі. Саме тоді Північноатлантичний альянс уперше у своїй історії застосував Статтю 5, адже під удар потрапила одна з держав-членів НАТО. Ті трагічні події й досі нагадують, наскільки підступними можуть бути вороги Вільного світу, які прагнуть довести неспроможність демократії чинити опір і протиставити їй “право сили” замість сили права.
Сьогоднішня дронова атака Росії проти Польщі за зухвалістю та нахабством є співмірною з подіями 24-річної давнини у США. Під ударом опинилася держава НАТО. Були використані летальні апарати. Цього разу не цивільні, а військові. Удар завдано підступно, з розрахунку побачити розгубленість і безпорадність колективного Заходу. Тоді цей розрахунок не справдився. Замість розгубленості світ побачив згуртованість Заходу. Замість безпорадності - консолідовану й рішучу реакцію.
Саме такої рішучої реакції сьогодні очікує Вільний світ від тих, хто покликаний його захищати. На місці терористів сьогодні Кремль, який спрямував свої дрони проти Польщі. Це не випадковість і не технічна помилка. Це свідома дія та пряме випробування рішучості Альянсу. Кремль демонструє, що миру він не прагне. Що дипломатія - не його мова. Що він не боїться ескалації, тепер ще й з НАТО. І що Кремль переконаний, що союзники обмежаться словами, а дій не буде.
Сьогоднішня атака Росії проти Польщі - це персональний виклик Путіна президенту Трампу. Він робить шах у розрахунку, що лідер Вільного світу поступиться, відійде і не вдаватиметься до комбінації активного захисту та контратаки. Так, російські дрони і раніше “залітали” в повітряний простір країн НАТО. Однак ця обставина має бути не аргументом для применшення значення сьогоднішнього випадку, а навпаки підтвердженням ескалації з боку Росії, що потребує консолідованої відповіді. Невже для справжнього шоку і активних дій для відсічі слід чекати на людські жертви? Цього разу їх вдалося уникнути. Наступного разу просто не має бути.
Саме тому алгоритм дій має бути наступним:
1. Негайне скликання консультацій НАТО за Статтею 4, і добре, що Варшава з цим вийшла. Однак і про Статтю 5 не слід забувати. Альянс повинен чітко підтвердити єдність і готовність захищати кожен сантиметр території держав-членів, а також діяти там, звідки йде загроза його безпеці - в Україні.
2. Термінове проведення засідання Ради Безпеки ООН. Не лише для фіксації злочину Росії. А й для звернення до Китаю та інших із чітким сигналом про те, що толерування агресії Путіна матиме довгострокові наслідки. І якщо мир є не породнім звуком, а справжньою метою, тоді будь-яка держава, що має авторитет і вплив для Кремля, повинна чітко обрати сторону.
3. Рішення про розгортання авіаційного компоненту “коаліції рішучих”. Відтепер, західні літаки повинні патрулювати повітряний простір над прикордонними регіонами України та Польщі, іншими сусідніми країнами, щоб перехоплювати російські атаки ще до досягнення ними цивільних цілей - у повітряному просторі України. Це не лише зміцнить впевненість громадян країн НАТО, а й надасть правильний сигнал Кремлю про те, що толерувати зухвалість і ескалацію союзники більше не будуть. І якщо в Росії справді прагнуть перемовин, то почати мають вони … з повного припинення вогню.
Ця атака - це тест на здатність Вашингтону, НАТО та всіх союзників до рішучих дій. Можна довго шукати причини та вивчати обставини, через які російські дрони потрапили в повітряний простір Альянсу. Саме цього й чекатиме російська сторона, одночасно вигадуючи малоймовірні й неймовірні версії того, що сталося. Якщо і цього разу пропустити удар, наступний може бути значно болючішим, можливо навіть із людськими жертвами. Тоді пояснювати свою нерішучість буде значно складніше, якщо не неможливо. Українська дипломатія має шанс продемонструвати професійність, аргументованість та настирливість: бути там, де прийматимуться ключові рішення щодо цього інциденту в самому Альянсі, і забезпечити, щоб одним із них став перехід до практичної реалізації планів у рамках “коаліції рішучих” щодо спільного повітряного простору для відсічі російській агресії. І це - щонайменше.
