І що тепер? Обізвати їх "повіями в мантіях" ? Так, уже обзивають. А далі? закликати народ на Майдан?
І проти кого ж він майданитиме?
У нас зазвичай народ виходить на майдан проти царя, мовляв, несправжній цар! Ну ще проти бояр, що окопалися в ВР.
Бо виводять людей на майдан зазвичай конкуренти того несправжнього царя. які самі претендують на залізний трон. Ну й відповідно кандидати в бояри.
Тому й цар з боярами є медійними персонами.
А хто з народу знає в обличчя хоч одного суддю Конституційного суду? За винятком хіба що Головатого ( та й то, що він був відомим політиком)? Та й не тільки з народу... Чи багато знайдеться з тих, хто вважає себе елітою, які назвуть прізвища більш ніж трьох суддів КС?
Судді КС на відміну від політиків роблять свою справу тихо, як той євнух з Гри престолів. А останнім часом, як бачимо, ще й без сторонніх очей.
Але рішення, ними ухвалені стають гучними. Раптово й неочікувано гучними. Доленосними - в недоброму розумінні цього слова.
Вже набридло нагадувати молоді, яка цього не пам'ятає і третій строк Кучми, й легалізацію тушок, і скасування Конституції на догоду Януковичу.
Бо КС - це частина судової влади ( за формою роботи - хоч і не вважається такою формально). Тобто - окрема владна гілка.
І чим більше взаємопоборюванням політиків компрометуються законодавча і виконавча гілки влади, чим більше культивується в суспільстві бажання протидіяти їм, тим сильнішою стає медійно малопомітна судова гілка. Яка все більше закривається і втаємничує свою діяльність.
Але ми за своєю звичкою, почерпнутою з радянських часів. досі вважаємо, що суди це продажна дівка партії. І варто тільки правильній партії прийти до влади, як суди почнуть виконувати те, що їм звелять.
Але воно не зовсім так. Серед тих суддів КС, які розвалили антикорупційну реформу абсолютну більшість, наскільки я знаю, становлять призначенці Порошенка чи членів його команди, троє - від Януковича, один - ще від Ющенка, по одному від Тимошенко, Тягнибока, колишнього міністра юстиції Оніщука та Коломойського ( в особі Палиці). І лише двоє - один від Порошенка, один від Народного фронту проголосували проти.
Тож якщо партіям когось і виводити на майдан. то виявиться. що проти себе самих, тих, які наче б і ініціювали антикорупційну реформу...
Одлною рукою приймали закони, іншою призначали суддів, які ці закони скасовують.
Можна, звичайно намалювати безліч планів того, як позбавити КС його руйнівної всемогутності - люстрація там, скорочення повноважень. передача функцій Верховному Суду. Але всі ці рішення будуть тим самим КС визнані неконституційними.
Можна обстріляти його гранатометами з баржі, чи підпалити коктейлями молотова, але тоді треба буде розпрощатися з європейським вибором. А ми не такі могутні як Туреччина, щоб наплювати на європейські правила, доведеться з нашими союзниками, порадниками й донорами рахуватися.
То що ж цей КС такий непотоплюваний?
Еге ж! Таким його й замислював Медведчук.
Ну, умовний Медведчук. Хоча кучмівська Конституція, яку ми вважаємо непорушною святинею, створювалася саме в той період, коли Медведчук розправляв крила в політиці, на чолі славнозвісної київської сімки.
І надзавданням тої конституції, яку ухвалили, буквально викрутивши парламенту руки, було закріплення непорушності олігархічних порядків і зв'язків. На випадок зміни влади, вони не мали постраждати. Медведчук. як сильний юрист і власник найпотужнішої на той час юридичної компанії переконав у цьому Кучму.
І відтоді ми маємо грати за його правилами.
І, в принципі. це добре,що є хоч якісь правила. Бо безкарна революційна доцільність з нехтуванням законів (а очільники останнього Майдану люблять повторювати: "Де б ми сьогодні всі були, якби у борні з Януковичем і Беркутом зважали на закони) могла б привести до повної некерованості держави.
Одначе, живучи в умовах тої Конституції і тих законів, що є, ми маємо пам'ятати слова одного вождя пролетаріату про те, що кожна революція повинна вміти себе захищати.
Я б додав лише: "захищати юридично".
Юридичне забезпечення реформ, беззастережний і самовідданий їх захист у судах, коли ні кроку назад, коли - загинемо. але не здамо - має стати програмним пунктом партійної програми.
Ухвалений але не захищений перед судом закон у наших умовах не має вважатися законом. А той хто його публічно захистив з трансляцією на всю країну має стати народним героєм. Він - а не Парасюк і Гаврилюк.
Ми повинні мати своїх захисників справедливості, своїх адвокатів Плевако та суддів суду присяжних Коні, які не боялися ані суспільного осуду, ані царя ані церкви.
Захищаючи себе в судах будь-якої юрисдикції реформаторська влада має наймати найкращих українських ( а може й світових) адвокатів, транслювати ці процеси як теле-шоу Саввіка Шустера чи матчі класу Шахтар -Реал.
Усі ми маємо відчути, що в сучасному цивілізованому західному світі історія твориться не на майданах а в судах.
І політики всіх мастей мають об'єднатися, аби разом вигравати справи навіть у таких консервативних і нереформованих судах, як наш КС. І розраховувати на гру в довгу - бо ж каденція судді КС- 9 років і звільнити його ані практично ані теоретично раніше цього строку не можна.
Але можна, як мінімум виробити механізми, за допомогою яких урівноважити вагу різних гілок влади, зробити їх рівноцінно відповідальними перед суспільством. Зробити так, щоб судді боялися якщо не закону (який вони можуть трактувати як схочуть) так хоч суспільного осуду...
