"КУЧМА ПІШОВ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"КУЧМА ПІШОВ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

2 жовтня колишній президент України Леонід Кучма завершив свою роботу у тристоронній контактній групі з урегулювання ситуації на Донбасі у Мінську, де він представляв Україну від самої дати створення групи. Леонід Данилович подякував іншим членам групи і попрощався з ними. Відповідну подяку екс-президенту Кучмі висловив представник ОБСЄ у ТКГ Мартін Сайдік. Писати заву на звільнення Кучма не став, позаяк у контактній групі він працював на громадських засадах – запам’ятаємо цей факт.

Що все це означає?

«За одне це він спокутував всі свої гріхи», - сказав колись письменник Оноре де Бальзак про Шарля-Моріса де Талейрана, маючи на увазі Віденський конгрес, де країни – переможниці Бонапарта вирішували долю Франції після війни. Знаючи безпринципність і продажність Талейрана ніхто не сумнівався – Франція приречена бути розірваною між кількома переможцями. Але сталося несподіване – у Талейрані прокинувся незламний патріот. Спиртними інтригами Талейран так пересварив переможців між собою, що всі вони раптом усвідомили, вже завтра їм знадобиться союзник у вигляді Франції – при чому всієї Франції, а не її частини. Франція залишилася в своїх попередніх кордонах.

Цей приклад я згадав до того, аби зауважити – ми ще не знаємо всіх обставин політичних баталій у Мінську, але навіть те, що вже вийшло назовні показує, що інтереси України екс-президент Кучма відстоював твердо і наполегливо. Одне те, що у вересні 2014 р. Україна зуміла укласти перемир’я не відмовившись від асоціації з ЄС і не визнавши офіційно ДНР і ЛНР (цього всього вперто вимагала Москва) – уже нечуваний успіх. Що ж сталося нині?

Сам Кучма апелює до вже поважного віку. Важко не погодитися, у 80 років людині вже явно не до важких переговорів. Вести переговори з представниками РФ з усією їхньої підступністю і лицемірством – тут і молодим ніякого здоров’я не вистачить. Але й це – не все.

У переговори з Росією і терористами ДиРи Кучма включився так само у поважному віці – у 76 років. Ще 23 червня 2014 р. Кучма взяв участь у мирних переговорах у Донецьку – хоча сам цей вояж був тоді чималим ризиком. Нагадаю, 23 червня – це тоді, коли терористи ДиРи вже здобули в рило в Донецькому аеропорту, коли був звільнений Маріуполь, коли загинув в ЛАП ІЛ-76, а частини ЗСУ закривали кордон від Маринівки до Ізваріна. А тут – цілий екс-президент України в Донецьк приїхав. Проте.

Всі ці переговори завжди носили вигляд напівофіційних. Статус Леоніда Кучми на момент тих переговорів – простий український пенсіонер. Ніяких державних посад він не займав. Це мусило неабияк вибішувати і терористів, і Москву – на переговори до них приїздив, пропечений лис великої політики, і водночас – пенсіонер. Звісно це мусило бити і по самолюбству самого Кучми, але своїх почуттів він не висловлював ніколи.

Українську сторону у Мінську Кучма очолив так само, не від гарного життя. 30 серпня 2014 р. президент РФ Путін заявив президенту Єврокомісії, що за бажанням візьме Київ за два тижні. Сказано це було після Іловайського бойовища, на тлі жахливих боїв у Луганському аеропорту. І представники Європи піддалися – включили до складу переговорної групи представників ДНР і ЛНР Захарченко і Плотницького, але без указання хто вони такі (от просто два чуваки на вогник завітали – чого б їм папірця не підписати?). Представником України у відповідь став Леонід Кучма – особа без певного офіційного статусу. Україна ясно дала зрозуміти, що офіційні представники за стіл переговорів з терористами ДиРи і Луганди не сядуть – хіба що пенсіонер.

Але те, що було актуальним у 2014 р. – зовсім інакше виглядає зараз. З боку терористів реальних підписантів Мінських угод більше нема. Плотницький жевріє десь на околицях Москви, а Захарченко з вогником погуляв в ресторані «Сепар». З боку банд ДиРи і Луганди лишився лише один підписант – посол Російської Федерації. З уходом Кучми, по факту, переговірників лишається лише двоє – представник ОБСЄ і представник Росії. І замінити Захарченка з Плотницьким Москва не зможе – нема підстав заводити на переговори інших «чуваків з вулиці».

Водночас, Україна з контактної групи не виходить – Леоніда Кучму замінить хтось інший. Сам Кучма і представник ОБСЄ Мартін Сайдік натякають на кар’єрного дипломата Руслана Демченка, проте більшість експертів в такому призначенні сильно сумніваються. Українську делегацію в Мінску мусить очолювати публічна особа – така що має авторитет і може гучно озвучувати мессиджи Києва. Хто це буде – побачимо згодом. Але безперечно – це буде вже не пенсіонер і не керівник на громадських засадах. Це – буде офіційний представник України, з усіма похідними.

Таким чином Леонід Кучма як дипломат, своєю відставкою на прощання відвісив Москві гучного ляпаса. По-перше, відтепер стороною переговорів в Мінську буде Москва і тільки Москва – в особі свого посла в Україні. З іншого боку спілкуватися Москва тепер буде змушена з ОБСЄ і офіційним Києвом водночас. Мовою дипломатії – позиції Москви сильно послаблені, тоді як позиції Києва – добряче посилилися.

Так, це ще не повна перемога. Але. Наслідки цієї рокіровки ми побачимо обов’язково.

Дмитро "Калинчук" Вовнянко