Коли ми говоримо про 425-й окремий штурмовий полк «Скеля», треба назавжди припинити ховатися за м’якими словами. Це не «перегини на місцях», не «помилки підготовки», не «складний контингент», не «нестатутні відносини» і не радянська дідовщина у звичному казарменому сенсі. За сукупністю оприлюднених фактів, свідчень, смертей, заяв Омбудсмана, розслідування ДБР і нервової реакції Генштабу перед нами постає жахлива реальність: це концтабірний метод під військовою вивіскою.
Видання «Бабель» описало 25 підтверджених смертей мобілізованих у навчальних центрах «Скелі», більшість із яких не пробули в полку й місяця. Редакція опитала понад 30 свідків, зокрема рідних загиблих і військових, які втекли або досі служать у підрозділі. Сам полк після публікації підтвердив 25 смертей із 26, які спершу фігурували в матеріалі, хоч і спробував заперечити частину висновків журналістів. Але це вже не інформаційний шум. Це масив смерті, насильства й страху, який неможливо пояснити «збігом обставин».
А жахлива правда цього злочину лежить не лише у бліндажах, де катували людей, а у високих кабінетах Генерального штабу. Командир цієї катівні Юрій Гаркавий і Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський — це куми. Цей факт перетворює трагедію «Скелі» з військового злочину на акт масштабної, цілеспрямованої державної зради та інституційного терору та особистого покривання один одного. Все як в "Слово пацана".
Офіційна біографія Міноборони підтверджує, що Сирський закінчив Московське вище загальновійськове командне училище і з 8 лютого 2024 року є головнокомандувачем ЗСУ. Походження саме по собі не є доказом вини, але методи мають значення. Якщо під керівництвом людини з радянсько-московською військовою школою в українській армії проростають скотч, ями, конвой, побиття, страх, приниження і смерть під словом “пневмонія”, тоді питання до нього не етнічне. Питання командне, політичне і цивілізаційне: чому російський каральний метод став можливим у вашій вертикалі?
«Скелю» не дарма називали «ручним полком Сирського». Головнокомандувач публічно називав цей підрозділ «гордістю нації». Але коли твій кум очолює полк, де людей забивають насмерть і ховають кінці у воду через фіктивні медвисновки — це вже не просте кумівство. Це кримінальний синдикат під військовою вивіскою.
Кумівство між Головкомом і командиром-катом — це непробивний купол кругової поруки. Це гарантія абсолютної недоторканності. Гаркавий міг чинити будь-які звірства, бо знав: його прикриває найвища військова посадова особа в державі. Військова юстиція була паралізована цим родинним зв'язком. Слідчі ВСП боялися навіть наблизитися до «Скелі», бо розслідувати злочини Гаркавого означало йти проти його могутнього кума. Сирський був і є тією самою інституційною парасолькою, яка забезпечила цій фабриці смерті безперебійне постачання живого ресурсу, елітний статус та імунітет від закону. Це співучасть у найтяжчих злочинах проти людяності.
Російська матриця насильства, садизму і ставлення до солдата як до гарматного м'яса не просто вижила в ЗСУ — вона інституалізувалася на найвищому рівні. Ми воюємо з Росією на фронті, але дозволили російським каральним методам прорости в нашому тилу. «Скеля» — це доказ того, що ментально командування діє в парадигмі ворога. Це акт системної диверсії, яка розриває зв'язок між армією та суспільством, зриває мобілізацію і дає ворогу найбажаніший подарунок: розчаровану, залякану, зламану зсередини націю.
Якщо влада спробує зам'яти цей злочин, якщо куми витягнуть один одного, якщо кати відбудуться переведенням у тилові частини — ми програємо цю війну. Не через нестачу снарядів чи західної допомоги. Ми програємо її тому, що українці відмовляться йти в армію, яка відрізняється від російської лише кольором пікселя.
Ми не для того проливаємо ріки крові, щоб будувати Москву в Києві. Україна не має права воювати московськими методами. Якщо під українським прапором з’являється концтабір для українців — це зрада найвищого гатунку. Ця ракова пухлина має бути вирізана скальпелем кримінального правосуддя — жорстко, показово і до самого коріння, які б великі зірки не носили ті, хто її виростив.
Цей ГУЛАГ треба знести. До бетону. До вироків. До кінця
