Загинули десятки людей. Сьогодні.
Неправильно буде сказати, що це був їх свідомий вибір - залишитись, щоб вмерти від російського обстрілу. Майже 50 цивільних, серед них діти. Бо залишаються вони там скоріше тому, що вірять і сподіваються залишитись живими. Скоріше за все вірять. Хоча коли над тобою нависає фронт і більш ніж 100-не угрупування росіян, в яких коротке логістичне плече, а отже сунути вони будуть на Куп'янськ усією своєю силою, - то тут не до віри, а до критичного мислення треба звертатися.
Зрештою, не мені їх, місцевих, судити. Лише співчуття та біль. Хтось на початку повномасштабної війни евакуювався в Ізюм (з Харкова). Уявляєте? Ізюм по мапі ще ближче до фронту, ніж Харків. Хатинка у людей там, в приватному секторі. Просинаються якось, а під вікнами стоять російські танки. Це реальна історія, їх ледь випустили з дітьми, бо відкупилися автівкою. А хтось евакуювався з Харкова в Маріуполь. В лютому 2022. Уявляєте? Хоча про те, що росіяінам потрібен був Маріуполь, як якесь сакральне місце, ще з 2014 року - не знав тільки лінивий. Вони скрізь кричали, що візьмуть його.
З Куп'янського району вже давно оголошена евакуація, і донедавна там налічували більше 500 дітей, яких до останнього не хотіли вивозити місцеві мешканці. Евакуація дітей навіть була обов'язковою, примусовою. Зараз там здебільшого старі люди, які не їхочуть залишати своє майно - там села, у кожного городи, худоба, і щоденні обстріли, бо це прикордоння. Про них не пишуть багато в загальноукраїнських новинах, бо це не великі міста, але там щодня гинуть люди.
Попередньо 48 загиблих. Серед них 6-річних хлопчик. Серед поранених - дівчинка.
За повідомленнями військових експертів, тут ми будемо оборонятись, допоки не розмокне чорнозем від непогоди та не почне грузнути російська техніка. А ось на півдні будемо наступати, бо там навіть в непогоду грунт дозволяє це робити. Але ж і оборона - це робота артилерії. І вона від росіян працює по цивільним, а отже там не буде спокою ще дуже довго...
