Чи справді Владислав Сурков залишить свої обов’язки куратора окупованої частини Донбасу? Офіційного підтвердження цієї інформації поки що немає, але російські медіа активно обговорюють можливість заміни Суркова іншим чиновником. Ця заміна не змінить саму суть конфлікту, але може датися взнаки на розвитку ситуації на окупованих територіях.
Владислав Сурков з першого дня окупації Криму і Донбасу був ключовою фігурою в здійсненні самої спецоперації і підборі кадрів для забезпечення життєдіяльності окупованих територій. З поінформованих джерел відомо, що ще під час Майдану він бував не лише в Києві, а й у Криму, проводив зустрічі з кримськими чиновниками і відбирав майбутніх маріонеткових керівників півострова. У той же час співробітники Суркова у Харкові готували відділення східних областей України.
Після анексії Криму і перетворення півострова на «частину Росії» Сурков втратив контроль над цією територією – він перейшов до інших чиновників адміністрації президента. Однак на Донбасі він став майже губернатором. Сурков продовжував підбирати кадри для так званих «народних республік» і визначати рішення місцевої «влади». Саме він проводив головні переговори про можливі шляхи вирішення конфлікту – не з європейцями, а з американцями. Всього кілька тижнів тому один із його найближчих радників говорив про заморожування цих переговорів і перехід до нового етапу «державного будівництва» на Донбасі. І от за все це вже скоро може відповідати інший чиновник. Зрозуміло, що рішення буде ухвалювати не він. Однак саме він буде розповідати про ситуацію в регіоні президенту Володимиру Путіну. І путінські рішення можуть залежати від його інформації і рекомендацій.
Три варіанти розвитку
Насправді, сьогодні у Росії є три варіанти розвитку ситуації на Донбасі. Перший, найпростіший – зберігати статус-кво, вести вічні безглузді консультації, сприяти дестабілізації в Україні за допомогою підтримування тліючого конфлікту. Але це – продовження санкцій, відсутність перспектив взаєморозуміння зі США, неможливість повернення до рівноправних відносин із Заходом. Другий варіант – відмова від військових дій, проведення виборів у «народних республіках», перетворення їх на повноцінні «квазі-держави» – те, що збирався робити Сурков. З одного боку, саме припинення війни вже відкриває перспективи для встановлення нової атмосфери у спілкуванні із Заходом, але з іншого – санкції нікуди не подінуться, а Україну після такої заморозки конфлікту дестабілізувати за допомогою Донбасу вже не вдасться, для більшості її жителів Донбас стане такою ж відрізаною на незрозумілий час скибкою, як Крим.
Ну і третій шлях – піти з Донбасу, шукати можливості збереження обличчя. Якраз це рішення – в російських інтересах. Тому що відновлюються відносини із Заходом, скасовується більша частина санкцій (принаймні, європейських), а Україна дестабілізується максимально, в її складі з’являється зруйнована територія із дезорієнтованим населенням. Але піти на такий крок – означає проявити «слабкість». Цього Путін дозволити собі не може. З Донбасу він не піде. Як і з Криму, Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я.
Швидше за все, президент Росії буде коливатися між першим і другим варіантом. І ось тут велике значення матиме фігура нового (або старого) куратора Донбасу. Сьогодні найголовніше – чи готовий Кремль відмовитися від військових дій, обстрілів і диверсій та зайнятися «державним будівництвом» на окупованих територіях або ж Путін вирішить, що щоденні обстріли і загибель українських солдатів і мирних жителів повинні залишатися частиною його політики, принаймні, до президентських і парламентських виборів в Україні.
Віталій Портников
