Нафтогаз повідомив, що "Лана Зеркаль очолила захист Нафтогазу в міжнародних арбітражах та іноземних судових і виконавчих провадженнях".
Я вітаю свою колегу з цією новою роллю і щиро бажаю їй успіхів.
Лана свого часу значно допомогла нашій команді. Коли вона від уряду Гройсмана представляла Україну на тристоронніх (Україна-РФ-ЄС) технічних консультаціях, вона допомагала не дати обдурити Україну та/або зробити Україну винною у припиненні транзиту. Вона також допомагала з санкціями США та імплементацією європейського законодавства в Україні. За це їй подяка.
Водночас, я маю звернути увагу на ряд моментів, щоб імідж Лани не був використаний для «прикриття» — мовляв, не переживайте, є гідна заміна Вітренку (хоча мова йде лише про частину того, за що я відповідаю).
По-перше, Лана не брала участі в Стокгольмському арбітражі проти Газпрому, реальних переговорах з Газпромом, організації поставок газу з Європи. Тому є питання щодо релевантного досвіду.
По-друге, моя роль насамперед полягала у зміні КОМЕРЦІЙНИХ відносин з Газпромом — я розробляв і втілював відповідні зміни виходячи з економічної суті цих відносин, оскільки саме в цьому я розбираюсь. Навіть арбітраж в Стокгольмі — це КОМЕРЦІЙНИЙ арбітраж, це передусім про гроші і про економічну сутність.
Схожа ситуація з позовами Нафтогазу щодо активів в Криму. Моя роль та роль моєї команди полягала в тому, щоб обґрунтувати фінансові втрати Нафтогазу і вимагати відповідну компенсацію.
Відповідний економічний аналіз того, що ми робимо, — це, без удаваної скромності, «вища математика», тут недостатньо навіть просто формальної економічної освіти, особливо постсовєтської. І зовнішні експерти не замінять брак внутрішньої компетенції у цьому питанні.
При цьому, юридичною стороною займалася юридична команда, яка складалась з зовнішніх юристів, та внутрішніх юристів на чолі з Ярославом Теклюком, Ольгою Іванів, Оленою Зексель. Лана ж перш за все юрист, і тому виникають відповідні питання щодо дублювання функцій.
По-третє, і про це важливо казати публічно, подальші успіхи на цій ділянці залежать від успіхів у трансформації Нафтогазу в ефективну компанію. Тобто від Коболєва. Я вже зауважував у моєму попередньому дописі, що провали Коболєва у трансформації були суттєвим негативним чинником для нашої команди у протистоянні з Газпромом. Ми все одно перемогли, але це було складно. Тому «не переживати» точно не варто.
Щодо наступних «лакмусових тестів».
Восени мають бути арбітражні слухання у Гаазі щодо активів у Криму. З нашої сторони ми вже подали позовні вимоги на суму більше 8 млрд.дол. (з відсотками). Вони в достатній мірі обґрунтовані та підтверджені висновками авторитетних міжнародних експертів. Потрібно тепер не провалити слухання і адекватно відповідати на контраргументи російської сторони.
Найближчим часом має бути офіційно поставлено питання до Газпрому щодо перенесення точок передачі газу для європейських споживачів, розблокування експорту газу незалежними видобувниками в РФ, транзиту газу з Середньої Азії. Якщо Газпром не погодиться, в арсеналі Нафтогазу є необхідні юридичні можливості, зокрема скарга в антимонопольний орган ЄС та новий арбітраж з Газпромом.
Також найближчим часом Нафтогаз має нарешті поставити питання щодо відшкодування збитків від операцій з боргом Росукренерго, через які було втрачено мільярди доларів.
Всі ці ініціативи було розроблені нашою командою і формально представлені. Тепер справа за реалізацією. Нагадаю, економічний ефект від них становить 17.3 млрд. дол., і це на додаток до суми арбітражу щодо активів в Криму.
