Так і з нинішнім Трампом, що нагнітає пристрасті довкола українсько-російської війни, блокуючи руками спікера Палати представників Майка Джонсона голосування з приводу американської допомоги.
Чи варто купитися на його обіцянку розблокувати питання, з яким його прихильники у Конгресі США зволікають ось уже котрий місяць, але за умови, що допомога надійде у вигляді позики? Думаю, ні. І з кількох міркувань.
Акурат зараз, коли боягузство радників Байдена, зокрема Джейка Саллівана, а також затятість трампових "магістів" (група конгресменів та сенаторів, близьких до MAGA, - Авт.) доїдають залишки колишнього авторитету Америки як світового лідера, там з’явилася книга старшої директорки у справах Європи та Росії в Раді національної безпеки США з 2017 по 2019 рік Фіони Гілл. І там дуже доречними є спогади про те, як Трамп у часи свого президентства "дуже чітко дав зрозуміти, що він вважає, що Україна, і, звичайно, Крим, мають бути частиною Росії". Тобто вже перебуваючи на найвищій посаді країни – "світоча демократії", Донні не здав собі труду дізнатися, що Україна вже майже 20 років була незалежною державою.
Тепер Трамп розповідає байки про те, що повернувшись до Білого
дому, він зупинить війну "за 24 години", всадивши за стіл перемовин Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Днями стали відомими деталі трампового "плану", якщо це взагалі
можна назвати планом.
Мовляв, він шантажуватиме російського диктатора тим, що пригрозить допомагати українцям усією можливою та неможливою зброєю, а Зеленського – навпаки: лякатиме повним урізанням будь-якої допомоги. Це, звісно, дуже креативно, але не для президента США, а для дрібного шахрая або гопника.
Але й навіть у цьому Трамп не є достатньо чесним. Бо виставляючи себе "миротворцем" та "хлопчиком-помагаєм", він навіть відмовився приїхати до Києва, аби краще зрозуміти, що діється на іншому кінці планети. "Президент Трамп публічно заявив, що йому було б недоцільно їхати в Україну прямо зараз, оскільки він не є головнокомандувачем", - так відповів штаб головного республіканського кандидата на запитання американських журналістів, ствердивши, що від "Зеленського не надходило сигналів". Хоча на Банковій стверджують протилежне.
З цього приводу мушу пригадати, що коли Трампові дуже розходилося на Україні, то він і без сигналів вимагав у Володимира Зеленського розпочати кримінальне переслідування сина Байдена Гандера як члена Ради директорів найбільшого приватного газодобувача в Україні "Burisma Group". Відклавши у куток усі дипломатичні пристойності. "Байден хвалився, що зупинив обвинувачення, якби ви могли глянути на це... Це мені здається жахливим", - казав тоді Трамп.
Що ж, тепер Байден устами своєї партійної соратниці з Палати представників від штату Нью-Джерсі Майкі Шеріл віддав давній борг. Шеріл заявила, що Трамп "занадто боягузливий" для поїздки в Україну і взагалі "Трамп не поїде в Україну, тому що просто Володимир Путін цього не хоче. Дональда Трампа не хвилює, що найкраще для національної безпеки США чи демократії — його хвилює лише те, що найкраще для Дональда Трампа".
Мушу сказати, що й обставини трампової обіцянки розблокувати розгляд допомогового питання Україні, — обіцянки радше лихваря, а не партнера, — вказують на непевність "миротворця" у майже ручному для нього Майку Джонсоні. Бо, подейкують, демократи майже вилікували остороги спікера Палати представників, пообіцявши йому продовження кар’єри. Бо "слони" настільки загралися у "магівські" ігри, що почали шантажувати свого ж колегу голосуванням про відставку у випадку, коли він таки винесе у зал закон, що, до слова, отримав двопартійну підтримку у Сенаті.
І все ж, гадаю, Трамп не зупиниться навіть тоді, коли буде ухвалене рішення про його "лихварську допомогу". Не думаю, що Донні, перебуваючи у вимушеній відпустці після перемоги Байдена, ретельно вивчав політичну географію і тепер вже знає, що Україна – не Росія. Та й, зрештою, судячи з попередніх елекцій, Донні відчуває себе боржником Путіна, який тоді спустив на демократів усіх псів з ГРУ та ФСБ, що ламали приватні поштові скриньки й ширили компромат на трампових опонентів.
Насправді Трамп, за словами американської історикині Енн Епплбаум, не хоче миру для України, він "хоче "угоди" з
псевдопрезидентом Росії Володимиром Путіним. А Гедеон Рахман у Financial Times прямо пише, що "Путін зробив довгострокову ставку на Трампа. Якщо Конгрес до останнього не
змінить позицію, ця ставка може нарешті виправдатися — на полях боїв в Україні".
Отож, слухати лихваря, — лише собі на шкоду. Та ні, — і Америці теж. Бо якщо тамтешні політики й далі триматимуться на повідці Трампа, — то світ остаточно втратить залишки віри у могутність та справедливість американської демократії.
