"Логіка, здоровий глузд, критичне мислення – це не модно, це не продається" - Костянтин Корзун

У день, коли закінчилися конституційні повноваження Президента України В. Зеленського (а це сталося 20 травня 2024) - Михайло Федоров вже 5 років як обіймав посаду віце-прем’єр-міністра України. І ні про які вибори не говорив.

Бо навіщо? Життя вдалося, і 28-річний юнак з двох ніг залетів одразу на вершину топ-політики, оминувши усі попередні стадії розвитку.

Через рік після закінчення конституційних повноважень Президента України В. Зеленського, 17 липня 2025 пан М. Федоров був підвищений до Першого віце-прем’єр-міністра. І поки тодішня прем’єрка виконувала свої функції стюардеси, Федоров навіть кілька днів виконував обов’язки прем’єр-міністра.

При цьому знов-таки: не виявляючи жодних ознак обурення фактом грубого порушення Конституції України Володимиром Зеленським.

А коли у січні 2026 протермінований вже на 1,5 роки Президент України Зеленський висунув М. Федорова на посаду міністра оборони – Міша палко дякував Верховному Головнокомандувачу у його кабінеті й інтенсивно роздавав обіцянки швидко провести реформи в МОУ, насамперед – реформу ТКЦтаСП. Але серед тих натхненних панегіриків во славу Найвеличнішого - не було ані натяку на відсутність змінності влади в Україні чи про придушення демократії під прикриттям “воєнного стану”.

І навіть після автоматичного, деперсоналізованого (разом з усім Кабіміном) зняття з посади міністра оборони – також ані пари з вуст про сумнівну легітимність чотириразового ухилянта.

Більше того: наступного дня на прес-конференції Міша палко освідчувався у коханні до свого зрадливого шефа: “Я сім років вірно служив Президенту!”(с)

І лише коли усім стало остаточно зрозуміло, що влади Федорову вже не бачити – отут у Міші стався катарсис: виявляється (о ужос!) у країні не проводяться вибори! Це нечувано! Ганьба! Куди два роки дивиться СБУ?

Бо без крісла, без потоків та відчуття “божественності створення правил гри” пану Михайлу якось не тейво. Не затишно.

Нестримно хочеться чимось рулити, віддавати накази, карати і милувати. Вирішувати кому і на що саме підуть мільярди бюджетних та донорськіих грошей. Відправляти в армію незгодних журналістів, керувати арміями ботів у соцмережах, виступати поряд із Зеленським на великій сцені.

Ні в якому разі не можна усе це облишити. Нізащо.

Тому негайно - “Ви!Бо!Ри!”

Що значить “неможливо під час війни”? А ви мені якось придумайте. Не знаю як – мені нннада. Дуже. Крутіться як хочете.

І пофіг, що приблизно мільйон військових не зможуть балотуватися чи навіть проголосувати – то не моя проблема, мені дуже потрібна влада. Негайно. Тут і зараз. Я вже місяць без дози і у мене починається ломка.

Безпека дільниць? Відміна цензури та “марафону”? Вільний політичний процес? Припинення політичних переслідувань незгодних? 10 мільйонів громадян за межами країни?

Це все ваші відмазки, а мені срочна треба вибори. Бігом. Завтра. А то картонкові за два тижні підуть у школу – і прощавай “потужна підтримка електорату”.

Так шо ви давайте, придумайте мені, Божественному Міші, шось таке, шоб я знов керував країною і всіма вашими грошима.

А то я натравлю на вас своїх картонних тигрів. Р-ррр.

В Україні виборів хочуть усі – крім Зеленського та його банди мінідчей.

Хочуть давно, але дорослі розуміють, що провести їх в умовах війни та щоденних бомбардувань - просто неможливо. Палкі дискусії з цього питання точилися з весни 2024 по приблизно кінець 2025 - коли начебто було досягнуто суспільного консенсусу та усі змирилися з неможливістю проведення виборів під час війни. Але пан Федоров у той час був Першим віце-прем’єр-міністром – і тому всі ці жваві обговорення пропустив. Було не на часі, ви ж розумієте.

А ще виборів в Україні не хоче один кривавий карлик у кремлі – бо напів-легітимний Зеленський його цілком влаштовує на чолі напів-демократичної України.

Усе це розуміють розумні дорослі люди.

Але звідки це знати “Золотому хлопчику”? Логіка, здоровий глузд, критичне мислення – це не модно, це не продається. “Правий той, хто гучніше кричить” – так він вважає.

І тому він навіть не зрозуміє чому так швидко закінчилася його політична кар’єра – заледве почавшися