Бо завжди легше хжсосити екскортницю ніж "розвідника", який її нагороджує і визнавати що у нас нема цілої інституції, бо її очолює тупа хйня з конспірологічними телеграмними теоріями.
Легше агритися на Колю Каклєту, Безуглу, Татарова чи Гетьманцева, ніж чесно визнати, що нема ніяких безуглих, їх не існує. І їх обличчя - це обличчя Володимира Зеленського.
Легше зганяти злість на якісь нікому нах не потрібній шматі типу Іво Бобула, а що робити з Єрмаком?
Абсолютно то ж саме стосується Навального і фільму про нього. Булькання в соцмережах після вручення нагороди - це наслідок, боротьба з яким не має жодного сенсу.
А причина цього нагородження - те що західне суспільство вважає винуватими у війні не того хто катує, розстрілює за "Слава Україні!", знищує до фундаменту цілі міста, житлові будинки і драмтеатри з дітьми, а лише Путіна. Те що західне суспільство не вважає ворогом Росію, чи не кожен житель якої мріє бомбардувати ядерною зброєю Вашингтон, Париж, Лондон чи Берлін.
І це, власне, їхня боротьба з наслідками. Їм легше думати що десь існує хороша росія з хорошим Навальним ніж вирішувати питання по-суті, до повного знищення цього ракового утворення, дроблення і роззброєння.
Але що ми можемо їм закидати, коли наша влада, на чолі з чинним президентом і всією обслугою (див. мій попередній пост) думає так само. Створивши власний манямірок з "раком путіна" (який вирішить всі проблеми за них) чи переворотом олігархів чи переворотом охоронців, чи переворотом двійників. І тоді ми знову заживьом в єдіном братском соітіі зі старшим братом і зможемо транслювати серіал "Свати", поставивши президентом Навального, який вже нібито й не проти повернути бутерброд, тобто Крим.
Саме тому нех тут дивуватися чоловікові з Луізіани чи Монтани, який приймав рішення нагородити Навального, коли твій президент думає так само.
Коли твій президент і його оточення, замість того, щоб переконувати світових лідерів пиздить про двійників путіна і сподівається на перевороти, які все вирішать.
Коли його оточення, витрачає мільярди на створення брехливої реальності телемарафонів і розпалювання внутрішніх конфліктів, обсирання колишнього президента замість того, щоб пояснювати іноземцям чому це не тільки наша війна, чому це не війна Путіна, а війна росії і чому Путін є тільки наслідком, боротись з яким нема жодного сенсу, бо треба знищувати проблему.
Саме тому, через рік після великого вторгення, в процесі спілкування з іноземцями на тему України і війни (їм дійсно цікаво) вони задають одне і те ж запитання: "Що б я сказав Путіну, якби мав можливість з ним говорити?". І вони дійсно не розуміють що не так з цим запитанням, бо в них Путін - це причина, а не наслідок. Бо ніхто з ними про причини не говорить.
Тому сенсу нема в бульканні за результатами, коли ніхто ні в чому не збирається хоч якось протистояти і боротися з причинами. І це стосується не тільки Навального.
