Оманлива віра в диво втаємниченого розуму, феноменальної креативності й геніального прозріння: знайти чудодійну формулу виграти цю жахливу війну за допомогою лише одного унікального плану. Який в жовтні змінить нерішучого Байдена і приведе до миру.
Так думає і Трамп, який безкінечно повторює, що швидко зупинить війну в Україні й телефонним дзвінком змінить політику Китаю.
Міноборони та Генштаб поки що не знайшли відповідей на чітку політичну директиву президента. Спроба Сирського перехопити стратегічну ініціативу Курською операцією, змусивши колегу Герасимова зняти війська з Покровського напрямку, успіху немає.
Можливо, главком захоплений японським маршалом флоту Ісороку Ямамото, який придумав і здійснив напад на Перл-Харбор. Але за це Японія заплатила, врешті, Хіросімою та Нагасакі.
Проблема в тому, що на фіналі третього року війни в України так і не зʼявилися ефективні полководці, здатні результативно протистояти російському Генштабу.
Все більше стає очевидним емоційність, недалекоглядність не лише звільнення главкома Залужного, але й стерилізація Генштабу. Як незалежного і відповідального ключового субʼєкта ведення війни. Миттєво був втрачений не лише великий обʼєм досвіду і знань протидії російським планам, але й впевненість суспільства в діях політичної влади.
Спроба замінити досвідчених генералів молодими героями фронту не дала успіху. Ми відступаємо і відступаємо. Тому, очевидно, що ще однією проблемою може стати специфічна логіка президента Зеленського ламати систему, яка, з погляду його Офісу, недостатньо лояльна до нього.
В мирний час це могло б бути проривом. Війна мала б зобовʼязати главу держави залучати на різних рівнях найбільш досвідчених і не схильних до корупції професіоналів. Це його роль забезпечувати правонаступництво, послідовність і тяглість влади людей.
Той же Ямамото бився при Цусімі, де брав участь у знищені ескадри адмірала Рожественського, втративши 2 пальці. Знаменитий фельдмаршал Еріх фон Манштейн у Першу світову воював в Сербії під Верденом і отримав важке поранення в Польщі.
В 40-му році він оточив угруповання російських військ і розбив корпус англійців. Це він увірвався під Ленінград, розгромив Кримський фронт і захопив Севастополь. Розбив РКК 100 тисяч осіб під Харковом і вивів з-під Корсуня більше половини свого угруповання, порушивши наказ Гітлера. Це він створив армію ФРН.
Радянський маршал Василевський командував ротою у Першу світову. Розробив, як начальник Генштабу, стратегію контрнаступу під Москвою і був автором плану оточення армії Паулюса в Сталінграді. Змусив здатися Квантунську армію. Міністр оборони СРСР.
4-зірковий генерал Дуайт Ейзенхауер був інструктором у Першу світову. В 43-му керував висадкою союзників на Сицилії. І розробив операцію «Оверлорд» в Нормандії з висадкою 2 млн солдатів. Керував фронтом від Північного до Середземного морів. Викладав у Колумбійському університеті, керував військами НАТО і двічі був президентом США.
Британський маршал авіації Артур Гарріс розробив стратегію масових бомбардувань Німеччини, від яких загинули 600 тисяч німців. Жорсткий і цілеспрямований. В бомбових місіях гинуло від третини до половини екіпажів. Він розробив тактику «потоку» бомбардувальників «Ланкастер» і суцільною зоною вогню бортовими кулеметами. Знищив 90% німецьких заводів з переробки синтетичного пального. На 90 році життя написав в мемуарах, що не шкодує про жодну бомбу, скинуту на голову ворога.
Десь в цьому напрямку в «Цензорі» написав статтю випускник Королівської воєнної академії в Сендхерсті Глен Грант. Це він у 2018 році в Kyiv Post закликав Порошенка глибоко реформувати українську армію.
Зараз він жорстко говорить про фундаментальні недоліки ЗСУ, які не виправляються. І це проблема «верхніх рівнів системи». Тобто Генштабу.
Не прямо він називає його неефективним, що завдає «серйозної шкоди військовим зусиллям». Головне, що главком «занадто багато уваги приділяє оперативним питанням ведення війни», але не займається «стратегічним імперативом розробки системи, яка дозволить виграти війну». Він підмічає, що ми продовжуємо воювати «з радянською структурою і радянськими людьми».
Дальше він уточнює, що Сирський виконує не воєнну, а певну політичну функцію, «міцно закріпивши за собою роль режисера, в той час, як місце продюсера залишилось порожнім і незайнятим». І президент, «як людина із шоубізнесу, не розуміє цієї різниці».
Роль головнокомандувача «полягає в управлінні загальної стратегії війни й створення системи для перемоги завтрашнього дня».
Він наводить приклад британського фельдмаршала, барона, сера Аллана Брука, учасника Першої світової війни, який був найголовнішим військовим радником Черчилля. В цій ролі грав виключне значення для формування військової стратегії Британської імперії протягом усієї війни. Що не завадило йому різко критикувати свого боса.
Він вважав Черчилля геніальним політиком і абсолютним некомпетентним військовим. Він часто обмежував його роль у воєнних питаннях. І тоді вони тяжко сварилися і били кулаками по столу. Але знаменитий Вінстон вважав за краще мати поряд компетентного сперечальника, ніж некомпетентного угодовця.
