Поїздка Володимира Путіна на Північний Кавказ у розпал наступу українських військ на Курщині – ще одна спроба продемонструвати, що в Москві все спокійно і хвилюватися нема чого. І взагалі професія Путіна з точки зору кремлівської пропаганди – досягати стабільності.
Коли він став президентом, повним ходом йшла друга чеченська, а масштабні терористичні акти стали повсякденністю. І ось той самий президент гуляє по сьогодні вже гарному Беслану і гарному Грозному. Словом, як погарнішала Росія за Путіна!
Але чи може бути ще й інший мотив цих поїздок – злочинця завжди тягне на місце злочину? Беслан став одним із найбільших прорахунків російських спецслужб і, схоже, свідомих прорахунків. У Москві тоді зробили все можливе, щоб реальних переговорів, які могли б запобігти загибелі заручників, так і не відбулося.
Сталася трагедія, яка залишилася страшним спогадом навіть на тлі інших
Не допустили до Беслана незабаром убитого президента Ічкерії Аслана Масхадова. У московському аеропорту отруїли також потім убиту відому журналістку Анну Політковську, яка прагнула поговорити із загарбниками дітей Беслана. І в результаті сталася трагедія, яка залишилася страшним спогадом навіть на тлі інших не менш страшних трагедій путінського правління.
Про килимові бомбардування Грозного я вже й не згадую. Та й не лише Грозний – уся Чечня була перетворена на суцільну територію воєнних дій та руйнувань, а по закінченні війни на довгі десятиліття стала регіоном репресій та демонстративного свавілля. Путін, звичайно, може захоплюватися новим містом, збудованим на місці руїн. Але тільки ці руїни – його військових рук справа.
Очевидно, саме чеченські війни допомогли російському керівництву дійти висновку, що застосування сили може призвести до бажаного результату. Що ставку треба робити не так на дипломатію, навіть не на економічний тиск, а на спецоперації, вбивства, війну. Продовженням вієн у Чечні став напад на Грузію у 2008 році, окупація та анексія Криму, «спецоперація» на Донбасі та велика війна з Україною.
На Кавказі Путін, схоже, намагається довести, що боятися росіянам нема чого, стабільність буде відновлена
І ось тепер на Кавказі Путін, схоже, намагається довести, що боятися росіянам нема чого, стабільність буде відновлена, жителі Курської області вже у Криму, а російські війська – у Курській області. Але кожен може згадати, які незліченні страждання принесла ця путінська «стабільність» і як кожен новий злочин породжував наступний, ще масштабніший. Тож сумне коло цих злочинів має бути розімкнене – і якнайшвидше. Важливо лише позбавити Путіна можливості із самовдоволеною фізіономією відвідувати міста, що стали епіцентрами горя.
