Щодо позавчорашнього подвійного удару по російській авіації, то картина вимальовується дуже смачна. Біля острова Зміїний завалили Су-30СМ морської авіації РФ. Спочатку була певна плутанина через пости одного відомого російського штурмана, який у вільний від польотів час полюбляє торгувати магнітиками на холодильник. Цей персонаж викладає чорно-білі фото лише тоді, коли пілоти стають «від'ємно живими».
Але цього разу так вийшло, що пілоти перетворилися на «двохсотих» одразу у двох локаціях: і в аварії Су-34 у Курській області, і тут, у Чорному морі. Справді славний деньок, давно в січні не було такого врожаю. Аж захотілося джину з тоніком та льодом, але зараз не можна — і через реабілітацію, і через препарати. Тож просто зафіксуємо цей момент насухо.
Тепер чотири гарячі та соковиті вдови отримають свої гробові виплати й, цілком імовірно, ощасливлять якогось там Рулона Обоєва, поки їхні «слов’янські хлопці» на СВО нібито захищають батьківщину. Такий собі специфічний соціальний ліфт по-російськи: через кабіну винищувача — прямо в обійми кавказького бізнесу.
Якщо говорити конкретно про Су-30СМ, то це борт із полку в Саках. Цей підрозділ за час війни пошматувало так, що вже більше половини довоєнного складу пішло в мінус. Цього разу літак злетів з аеродрому Ханська, що в Майкопі. Адигею вони часто використовують як «перевалочну» базу або навчальний центр для морської авіації того самого 43-го полку. 272-га навчальна авіабаза, бо в самому Криму ППО працює в режимі постійної істерики.
І от навіщо було пертися аж до Зміїного? Можливо, хотіли «пощупати» наші РЛС, щоб у разі ввімкнення відстріляти протирадіолокаційну ракету Х-31П. Або ж це було полювання на «Магури» та «Sea Baby», бо останнім часом у порти Причорномор’я частенько залітає по пів тонни вибухівки прямо в нафтові термінали. Могли нагинати льотчиків за те, що вони погано перехоплюють наші дрони. Була версія, що вони прикривали носії КАБів, виставляючи завади спеціальним контейнером, але вчора по портах Великої Одеси нічого не прилітало, тож цей варіант відпадає. Зате вони цілком могли намагатися «прилаштувати» ракету «Овод» (Х-59) до якоїсь нашої підстанції чи трансформатора, адже такі спроби вони роблять регулярно.
Підсумок для екіпажів невтішний: або миттєва смерть у кабіні, нафаршированій готовими уражаючими елементами, або мученицьке замерзання у крижаній воді. Мінус машина за 50 мільйонів доларів. Можна лише уявити ці бігаючі очі пілотів у столовках Сак чи Саратова — їх там залишилося небагато, всі знають одне одного в обличчя, і такі новини б’ють по нервах та моралі сильніше за будь-яку пропаганду.
Загальний чек за позавчора — десь 125 лямів доларів, якщо рахувати літаки, підготовку чотирьох пілотів, гробові та інші супутні втрати. За ці гроші можна було б побудувати дві тисячі двісті новеньких квартир для біженців із тієї ж Суджі. Але «завклуба» з Дрездена вирішив, що інвестиція в крижану воду біля Зміїного та вимерзле поле на Курщині набагато перспективніша.
Окремої уваги заслуговують причини, чому друга «пташка» раптово вирішила перекваліфікуватися в металобрухт. Для Су-34 зі складу 47-го бомбардувального авіаполку (в/ч 45117, аеродром Балтімор), який зараз активно «стачує» свій ресурс на Курщині, критичним стає фактор втоми металу через шалений наліт та постійні перевантаження від важких модулів УМПК, які буквально виривають вузли кріплення під час маневрів.
В умовах санкційного дефіциту якісних авіаційних підшипників, композитів та мікроелектроніки, а також прискореного регламентного обслуговування «на коліні», навіть дрібна відмова в гідравлічній системі чи паливній апаратурі перетворює складну машину на некеровану цеглу.
Чим саме увалили Су-30— це головна інтрига. Може, це був кочуючий «Патріот», адже нещодавно якраз підвезли свіжі батареї. Німеччина передала дві системи, які вже на бойовому чергуванні, хоча Мерц і заявив, що Берлін поки що вичерпав ресурси, бо третина всіх їхніх пускових установок уже в нас. Він тепер просить союзників по НАТО «пошкребти по засіках», бо самі німці чекають на нові замовлення від виробників.
А може, спрацював черговий надводний БПЛА чи катер із ракетою «повітря-повітря» або ПЗРК — на РЛС фіг розбереш, що там було насправді. Не виключено, що батарейка середнього радіуса вже таємно стоїть на самому Зміїному. Зараз зима, хмарно, супутники не бачать картинку 24/7, тож накрутити капонірів, виїхати, стрельнути і швидко піти — це не вища математика, а справа техніки.
Також є варіант, що F-16 на гранично малій висоті підскочив «кабанчиком» і вкусив за хвіст, адже від острова до узбережжя всього 30 з гаком кілометрів — цілком робоча дистанція для швидкого удару. Це і називається тактична гнучкість. Може, підсобила якась із чотирнадцяти наявних батарей ПРО — тільки прикиньте, у нас їх уже понад чотирнадцять, враховуючи п'ять від Німеччини, три від США, півтори від Нідерландів та одну від Румунії, плюс старі ізраїльські системи PAC-2, що йшли через Штати. А може, це була красива комбінація, де безпілотні катери йшли як приманка, а їх прикривали БЕКи з ракетами «земля-повітря».
Славно вони демілітаризували Україну за одинадцять років своїх потуг. Що ж, за вдале купання та зимове моржування окупантів. До дна. Не чокаючись.
