Мені дуже подобається те, що робить Грузія із українськими ходоками до Саакашвілі, банально не пускаючи їх у країну (до речі, Гордон тут не перший). І справа не в моєму особистому ставленні до міжнародного авантюриста. А в тому, що країна має право (й зобов‘язана) захищати національну правоохоронну та судову систему від зовнішнього й внутрішнього політичного тиску. Вона абсолютно не зобов‘язана сприяти любителям спекулювати на боротьбі за звільнення фейкового політв‘язня, коли він просто має відбувати покарання за банальні кримінальні злочини.
Сприймаю я це так болісно ще тому, що відчуття абсолютного національного приниження не покидає мене з тих часів, коли цей приблудний авнтюрист безкарно проривав український кордон (що є злочином само по собі) та організовував масові акції громадянської непокори (аж до спроб захоплення громадських будівель) на московитські гроші. Та й повернення йому Зеленським українського громадянства (аби лиш насолити Порошенку) я досі забути не можу.
Виходить, безсила українська держава свої інтереси захистити не здатна. А грузинська - так.
