Я готував заявку для вступу в НАТО у 2008 році. І слідкував за процесом, коли Путін літав над Бухарестом і розмовляв телефоном з Меркель, яка під час розмови переписувала нашу заявку на «партнерство з НАТО».
Меркель виступила, як ворог України, і не один раз. Це була перша її ворожа й антиукраїнська позиція. Друга – тоді, коли вона своєю присутністю, разом з Олландом, «освятила» Мінські угоди. У той час, коли йшли бої за Дебальцеве, і Путін безпосередньо керував цією операцією. Він погрожував, що наші війська будуть захоплені в кліщі й знищені там.
І Меркель при цьому була присутня.
Вона не підписала Мінські угоди, але її присутність, спільно з європейськими лідерами, легітимізувала те, що Крим фактично залишився Росії, а на території Донбасу було збудовано дві квазідержавних утворення, які мали право вето на будь-яку зовнішню політику Києва.
Меркель виступила, з одного боку, як людина, яка політично зрадила, а з другого – Шрьодер, який зрадив в інших напрямках, бо він фактично працював радником у Путіна. Це була одна команда, яка діяла проти України.
І саме це привело до масштабної війни проти України.
Сподівалися, що Німеччина буде займати, якщо не позицію нейтральну, то байдужу до української підтримки. Сталося навпаки.
Учень Меркель, Шольц, проявив себе, як досить серйозний політик, який, по суті справи, надав найбільшу кількість воєнної допомоги Україні.
