В зв'язку з ліквідацією нацистського негідника, пілота Ту-22, який направляв ракети по мирному українському населенню, оскільки ми вже згадали про кару іншим злочинцям, пропоную не забувати про вбивць Степана Чубенка.
Степану Чубенку не виповнилось 17-ти, коли російські демони перервали його життя.
Коли Краматорськ окупували, Степан Чубенко, ризикуючи життям, зірвав прапор колаборантів. Під час обстрілів він допомагав літнім людям спускатися у сховища.
Журналістка Валерія Подкіч запитувала маму Степана: Ваш син мав чуйне серце, адже був частим гостем у дитячих будинках. Звідки така любов до дітей і коли він почав здійснювати такі візити?
Сталіна Чубенко: Дітей він любив завжди. Бавився з малечею на вулиці, його також залишали наглядати за молодшими дітьми. Із директором дитячого будинку «Антошка» ми знайомі були ще до народження Стьопи. Все якось вийшло само собою. У Стьопи гарні організаторські здібності, тож ми там проводили гарно час. Пропонувала йому навіть піти в дитбудинок на роботу, на що він відповідав: «Я ж їх тоді всіх усиновлю».
У липні 2014 року світлий хлопчина потрапив в руки демонам.
Степан Чубенко повертався додому. Їхав через Донецьк, де був схоплений бандитами з банди «Керч». Його схопили через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку. Степан вступив у суперечку з чортами, відстоюючи Україну. Хлопця спершу утримували у захопленій будівлі місцевого СБУ, а потім вивезли в селище Горбачево-Михайлівка, де фактично дитину кілька днів жорстоко катували, а потім розстріляли.
Вбили хлопця троє російських паскуд: Вадим Погодін, Юрій Москальов і Максим Сухомлінов. На момент ексгумації хлопець був зі зв'язаними скотчем за спиною руками, а під час розстрілу на голову дитини наділи футболку.
Ліквідований воєнний злочинець захарченко тоді корчив із себе начальство перед мамою Степана, обіцяв покарати негідників, повідомив, що хлопець не плакав перед смертю та не просив пощади.
Звісно, бандитів відпустили в рашку.
Слідство України зуміло вивести з окупованої території свідка вбивства. Він упізнав всіх вбивць і підтвердив обставини злочину.
— Пинали с ноги, пока сидел, связанный, под комендатурой. Зубы выбили. Повели к берегу реки. Руки скрутили за спиной скотчем, футболку — на голову. Кроссовки с него перед расстрелом сняли, мародеры. «Керчь» выстрелил в затылок. Всего выстрелов пять…
На очній ставці з мамою свідок сказав: «Пробачте, що не врятував вашого сина…»
10 листопада 2017 року, Торецький міський суд виніс заочний вирок підозрюваним у вбивстві Степана Чубенка. Вадима Погодіна, колишнього ватажка банди «Керч» та його бойовиків Юрія Москальова і Максима Сухомлинова, заочно засудили до пожиттєвого ув'язнення. Суд також задовільнив цивільний позов матері Степана Сталіни Чубенко, згідно якого кожен із засуджених має сплатити по одному мільйону гривень компенсації[7]. Двоє вбивць переховуються в Росії, Погодін — в окупованому Криму.
Негідників визнав злочинцями навіть фейковий "суд" російської окупанційної адміністрації в Донецьку. Але попри це у серпні 2016-го Москальов вільно виїхав до Росії, де у "правоохоронних органів" РФ до нього немає претензій. У квітні 2017 року він був затриманий за запитом українського Інтерполу в Чебоксарах, своєму рідному місті, але після 48 годин його відпустили без висунення звинувачень.
21 червня 2017 року Погодін був затриманий у Ялті. Суд у Сімферополі повинен був вирішити питання про його видачу правоохоронцям України, що викликало бурю обурення у російських прихильників війни. Україна відправила документи для видачі Погодіна в російську прокуратуру, але відповіді так і не отримала.
І головний обвинувачений у вбивстві Степана Чубенка був звільнений з СІЗО без висунення звинувачень. Чому тоді дуже раділи всі російські негідники, включно зі воєнними злочинцями гіркіним і дубінським, які нині і самі засуджені за вбивство майже 100 дітей у Боїнгу, і чекають власної кари.
А відпускають всю цю мразоту в рашці, бо всі ми нарешті побачили: геноцид українців - офіційна політика росії. І такі відбиті негідники їй будуть потрібні завжди.
Як сказала мама Степана на початку 2022 року:
- Один із них, Погодін, перебуває в Криму, Москальов - у Чебоксарах, а Сухомлинова, напевно, вже й немає.
Ми не припиняємо чекати справедливої кари негідникам.
