"Навіщо нам такий світ, у якому не буде росії...". Путін колись таки зурочив, але не світ, - такий прихильний ще донедавна до його дешевих понтів, задурманений запахом його газу і брудних , майже дармових грошей, що проливалися дощем у кишені непербірливих політиків, інтелектуалів і банальних пройдисвітів, що вміють молоти язиком будь що, аби лише за це платили. Зурочив саму росію, хоча що там вже зурочувати...
Ота фразочка зовсім з недавнього часу містила якусь невиразну, а від того й лякаючу погрозу. Ну ще б, "друга армія у світі", велетенська країна з ядерною дубиною, якій є справа до найдальшого закутка на планеті - від Сомалі до Еритреї...
Все зламалося 24 лютого об Україну. Світ, виявляється, можливий без росії, ба більше, - саме такий світ є справжнім. Бо все решта - ілюзія, фата моргана, пісок в очі. "Друга армія" - збіговисько викінчених дегенератів, причому від найвищих чинів до рядового "бійця". Фінансова потуга, - атож, тільки не для всіх, бо якщо вигляд найдешевшого унітаза видається росіянину з глибинки ознакою багатства і незрозумілою розкішшю, то про що говорити? Ядерна дубина, - так, можна нею замахнутися, але у найглибшому закамарку розбещених вдаваним всесиллям мізків "вождя" все ж вгніздився хробачок сумніву і тваринного страху за власне нікчемне животіння. Газ? У світі без росії він не потрібен, бо лише лінивий тепер не говорить якщо не про чисту відновлювану енергетику, то про альтернативні джерела постачань, позбавлені запаху корупції і прихованої загрози...
Ми ще не знаємо достеменно, яким буде світ без росії, легковажно згаданий всує її пристаркуватим "царьком". Але те, що він буде, і що буде ліпшим, чистішим і моральнішим, - це безсумнівно.
А ще у ньому буде Україна. Не постсовєтський загумінок, а форпост демократії, найвідданіший прихильник її цінностей. Україна, гартована вогнем сатанинської сваволі, не скурвлена, нездоланна, освідомлена про власну місію і гідна її.
