"Ми звикаємо жити з поправкою на Зеленського" - Тамара Горіха Зерня

"Ми звикаємо жити з поправкою на Зеленського" - Тамара Горіха Зерня

Ми живемо з поправкою на Зеленського. У принципі, так теж можна жити, тільки не довго. «Із усіх неприємностей станеться саме та, Зе від якої найбільше».

Ми прекрасно знаємо, що зима буде лютою у всіх відношеннях, і що ми, скоріше за все, замерзатимемо у квартирах. Європа у газовій кризі, вихід з якої буде або дуже дорогим, або дуже принизливим. В Україні, скоріше з все, відбудеться комбо з поправкою на Зеленського, тобто дорого, принизливо, і все одно без опалення. Тому, як справедливо зазначила колега по редакції, ми замовляємо додаткову машину дров і ремонтуємо пічку у селі.

Або з вакцинацією. Відкриваємо графіки вакцинації у Європі, бачимо найнижчий ганебний процент в Україні. Читаємо статистику госпіталізації і розуміємо, що третю хвилю зрізати не вдалося, вона несеться на нас із невблаганністю Голобородька на велосипеді, а отже здрастуй, локдаун. Прикро, страшно, але очікувано. Тому мовчки запасаємося книгами і рукоділлям, щоб було чим зайнятися довгими осінніми днями, і тренуємося менше їсти.

Або з політикою. Дивимося на Верховну Раду і розуміємо, що країна на порозі найглибшої парламентської кризи з 2014 року. Що стараннями монобільшості цей орган буде паралізований, бо Вова примудрився побудувати ідеальну у своїй безглуздості вилку. Або вони знімають спікера з порушенням регламенту і остаточно перетворюють орган на Шапіторіум, або приймають свій одіозний закон про олігархів, і тоді вже вся країна переїжджає із цирку у концтабір. Ні, я не перебільшую. Ні, запитайте у Вови значення слова «парія». Ви не повірите, він в курсі, що буде з країною, у якій не допустять до виборів ключового опозиціонера. Йому про це прямо сказали авторитетні люди.

Або з армією. Пам’ятаємо про 1.5 мільярди заборгованості по зарплатах у військових, виглядаємо у вікно, читаємо прогноз погоди на зиму. Робимо поправку на вітер, тобто на Зеленського, і розуміємо, що за таких обставин зимувати у бліндажах захочуть одиниці. Тому відраховуємо з кожної зарплати на солдатів, купуємо іграшки їхнім дітям, плетемо сітки, закриваємо рахунки волонтерам і тримаємо пальці схрещеними, щоб затишшя простяглося іще трошки. Не з нашим щастям, але раптом? Коротше, тримаємо пальці та запасаємося тушонкою. Я поняття не маю, навіщо мені стільки тушонки, але з нею якось спокійніше.

Або от із зерном у Держрезерві… Або з електронними виборами… Уявляєте це голосування за президента у фейсбуці, та ще з відсутністю «олігарха» Порошенка у списку. Або з правами людини… Перед очима графік судів на тиждень, із щоденними засіданнями по комусь із наших.

Ми звикаємо жити з поправкою на Зеленського. Але Зеленський також існує з поправкою на нас. Він прокидається і лягає з думкою про те, що ми є. І що рано чи пізно йому доведеться відповісти на наші запитання.



Це дуже неприємне відчуття, напевно. На його місці я б ходила і весь час смикалася.