Микола Міхновський – людина, що випередила свій час. Так писали й сучасники, й пізніші дослідники. Автор “Самостійної України” та “Десяти заповідей члена УНП”, він ще наприкінці 19 століття виступав за повну незалежність нашої держави, тоді як переважна більшість українофілів мріяли тільки про автономію, всеросійську федерацію та займалися культурно-просвітницькою працею.
Міхновський мав дуже складний характер і вкрай неоднозначну репутацію. Свого часу він навіть закликав до співпраці з російськими націоналістами та Столипіним. Його ідеї мало хто сприймав усерйоз, а Грушевський, Винниченко і Скоропадський вважали їх занадто радикальними, ба навіть шовіністичними. Водночас, Міхновський ще до початку революційних подій 1917 року наполягав на створенні збройних сил України, Академії наук у Києві, проголошенні автокефалії Української православної церкви. А одразу після повалення царського режиму заснував Український військовий клуб імені Гетьмана Павла Полуботка та став організатором перших українських військових частин. Проте він так і не увійшов у “велику політику” – не отримав впливових посад ані в УНР, ані в Українській Державі.
Про ідейний спадок, особисте життя і таємницю загибелі Миколи Міхновського – розповідаємо у випуску
