"В Німеччині у владі зараз знаходяться люди, які повністю розуміють, що відбувається. Які володіють всією експертизою. Приємна історія: як наче ти приходиш до когось поговорити, і ти намагаєшся щось їм повідомити, щось таке розумне, що ти проаналізував, якусь власну експертизу - а вони вже цю справу знають. Ти щось цінне хотів їм сказати - а вони вже в курсі цієї справи. Це така рідкість в сьогоднішні часи - ці компетентні чиновники, які в курсі справи, і які повністю володіють темою... І ставки настільки високі в цьому питанні - що це неймовірно приємно, коли ти спілкуєшся з компетентними людьми. Ти можеш не витрачати додатковий час - ви шкидко розумієте, що один одного зрозуміли. Всі знають, що треба робити, і ти просто йдеш далі працювати. І вони йдуть далі працювати..."
(Це враження хоч і опозиційного, але шкода, що росіянина, Володимира Мілова)
Тим не менш ці враження дають уявлення про "5-6 менеджерів", які, коли підібрані з цілком компетентних людей, знаходяться на своєму місці.
Колись німці, при Гітлері, розділили поляків на тих, хто буде жити в певній резервації, бо не годен бути серед німців. І тих, хто буде німців обслуговувати, працюючи серед них і для них. І вже коли я навчалася в школі в часи незалежної України, вже було не страшно задавати питання вчителю історії - а що було би з Україною, якби Німеччина таки окупувала нас? Це питання не моє, а однокласника). Тим не менш, вчителі не знали, що відповісти. Але напевно ж, припускаю, наша доля була би такою самою, як окупованих поляків - нас використовували би як робочу силу для німецької нації. Німці тоді розуміли розклад сил: взяти Україну, і взяти Баку. В Україні - їжа, а також люди, які постраждали від радянської влади, а в Баку на той час - нафта. Яку цінність представляла сама ма-а-сква на той час, окрім політичної? Напевно ж ніякої? Мильна бульбашка в плані ресурсної цінності.
Сьогодні німцям також все краще зрозуміло, ніж тим же американцям. І сьогодні Україна може бути їм неймовірно цікавою вже як повноцінний партнер. Бо якщо такі враження про команду Мерца, що люди компетентні і прекрасно знають абсолютно всі нюанси історії і цієї війни - вони зроблять ставку на нас, а не як Меркель - на московський гачок.
Якраз німці мають знати, ХТО годував совок. І вони знають, ХТО працював на стратегічних підприємствах совка. Німці також краще знають, ХТО віддавав свої життя в тій, минулій великій війні. Німці розуміють, завдяки КОМУ Радянський Союз виривався вперед в якихось досягненнях, спорті тощо. Ця команда, про яку мова, має знати. Коли попередники велися на обгортку (ма-а-аскву), то сьогоднішня німецька влада, маю сподівання, нарешті розпізнає плагіаторів та їх блеф. Вона робить ставку на внутрішню складову, на якій насправді міць совка великою мірою й трималася. Росія без нас - несамодостатня, в той час як ми без росії - це інша історія. Трамп цього не зрозуміє, напевно, ніколи.
Іншими словами, одні бачать скло, яке блищить на сонці. Інші більш уважні - вони бачать справжні діаманти, яких присипало пилюкою.
І, доречі, дивіться, який чудовий приклад: розумні та системні люди і команду підбирають з таких само розумних та системних.
Їх антагоністи приводять до влади подібних собі, або шулерів всіх мастей. Хочеться, щоб і в Україні була така влада, про яку колись скажуть ті слова, з яких я почала цей допис.
Суб'єктивно. Дякую, що дочитали.
