Ось вам перші мої враження з приводу перемовин в Нормандии, а особливо про спільну прес-конференцію.
Директорка школи та два завуча приймали третьокласника. Бесідували з ним, а він сказав, що було дуууже довго.
Добрий завуч Макрон приймав всіх у своєму кабінеті, він намагався тримати нейтралітет, але при цьому йому важко втриматися від симпатій до завуча злого – Путіна. Макрон весь час лине до кремлівського карлика, та намагається поцьомати останнього в плєш. Страшно уявити, що вони там робили за зачиненими дверима, хоча, як зауважив третьокласник Володимир: «Я був дуже здивований, та довго чекав, коли залишуся з завучем Путіним наодинці, а на нашій зустрічі були присутні ще 34 людини». Володимир постійно нервував, забував питання, які ставили йому журналісти, важко розбирав букви, написані в папірцях, навіть почав пітніти, коли злий завуч відкрив рота.
До речі, причин для виділення поту в Володимира Олександровича може бути дві. Перша – це категорична незгода з Пуйлом, а друга – якщо вони домовилися про одне, а на публіку Зеленському приходилось озвучувати зовсім інше, попросту брехати. Забігаючи вперед, скажу, що, судячи з розстановки фігур учасників перемовин після прес-конференції, швидше за все Путін з Зеленським такі не домовилися ні про що. Бо, піднявшись зі свого крісла, Макрон одразу наблизився до Путіна на дуже інтимну дистанцію, до них підійшла директорка Меркєль, а третьокласник Володимир залишився на самоті та, щоби не здаватися одиноким, жваво посилав журналістів «к акредітаторам». Потім він таки наважився підійти до доброго завуча, який по-батьківськи потріпав Володю по шиї, мовляв, молодець Вова, ти гарно тримався, вчися, і буде тобі щастя! Директорка поважно спустилася зі сцени, а злий завуч Пуйло тикав пальцем в бік Зеленського, та, судячи з усього, шкодував, що інші учасники перемовин не виконали всі бажання московського сцаря.
Загалом, я дуже сподіваюся, що найстрашнішого не сталося. Фактично, судячи з промов, не домовилися ні про що, окрім обміну полоненими, хоча і це не точно. Бо про обмін говорили всі, але якими будуть конкретні дії – мовчали.
Також наче домовилися про припинення вогню з наступного року. Хоча це теж не точно.
Домовилися зустрітися через чотири місяці.
Третьокласник Вова, хоча і не завалив повністю іспит, дуже розстроїв мене своєю необізнаністю та дипломатичним нєвєжеством. Він був досить вічливий, та майже не казав дурниць, я йому навіть готовий пробачити фрази: «Мисль убєжала» «туфли «Бріоні» не запачкаєте, прієзжайтє к нам». Я йому навіть готовий пробачити російську мову. Але я дуже обурений тим, що він свято впевнений, що «тристороння контактна група в Мінську» це Україна, Росія, та сєпаратісти. Я дуже обурений тим, що він абсолютно не розуміє, що «розмовляти з жителями Донбасу», це зовсім не те, що розмовляти з терористами та бойовиками, на чому, до речі, наполягає Путін, наголошуючи на тому, що конфлікт на Донбасі – це внутрішньо український конфлікт.
Користуючись такою необізнаністю та неосвіченістю Зеленського, директорка та добрий завуч намагаються протягнути та нав’язати нам зраду в вигляді формули Штайнмайєра, злий завуч нав’язує нам федералізацію, зміни до Конституції, та перемовини з бойовиками, вимагає амністії для вбивць, та вільного пересування через пропускні пункти всіх бажаючих, а значить і бойовиків зі зброєю. Також вимагає прибрати всі фортифікаційні споруди, мабуть для того, щоби вони, в разі чого, не заважали наступу російської армії.
Зеленський підкреслив, що інтереси України він не здасть, закликав не слухати пусті слова, а судити по ділах (ось в цьому я його категорично підтримую), також пообіцяв, що через чотири місяці всі знов зустрінуться, та подивляться, як і що зроблено сторонами за цей час.
Директорка Меркєль, хоч і стримувала натиск злого завуча, але дуже втомилася вже від цих дітей, завучів, та своєї посади. Їй би спокійно до пенсії досидіти, а тут ці конфлікти та бійки. Тому вона в принципі готова відведення українських військ назвати розведенням, тому вона готова впарювати нам формулу Штайнмайєра з особливим статусом вкупі.
Добре, закінчую писати, бо вже і так багато забрав вашої уваги, підведу підсумки.
Найгіршого не трапилося. Капітуляцію Зеленський не ризикнув підписати, напевно знає, що в Україну йому в такому випадку краще не вертатися.
Газовий контракт не підписали, хоча Путін так піклується про українських олігархів, що готовий продавати їм газ дешевше.
Про обмін полоненими будуть домовлятися.
Зеленський навіть сказав, що Крим – це Україна.
Наші віче, наші молитви подіяли.
Скачемо далі, та сподіваємося, що третьокласник Вова трохи вивчить матчастину до наступної подібної зустрічі.
Таке йому буде домашнє завдання від нас, небайдужих громадян України.
Амінь і Богу слава.
