Другого травня обіцяє стати історичним днем не тільки для молдовської енергетики, а й для всього пострадянського простору. Саме цього дня починається будівництво газопроводу Унгени-Кишинів, який стане частиною комплексу поставок газу з Румунії до сусідньої Молдови. Голова уряду Молдови Павел Філіп назвав цей газопровід «єднанням, яке проходить через справи, а не через декларації». Говорячи про початок будівництва, Філіп зазначив, що його країна «зробить ще один крок назустріч енергетичній безпеці Молдови». «Це означає, що Молдова зможе самостійно ухвалювати рішення на благо громадян, без ризику, тому що у нас буде альтернативне джерело природного газу», – наголосив він.
На практиці після того, як газопровід буде побудований, він позбавить російський «Газпром» можливостей вертіти Молдовою, як чорт сонцем. Ми добре знаємо, що газ використовувався і використовується як політична зброя в боротьбі з Україною. Але досвід Молдови є для нас куди більш повчальним. Тому що Росія з самого початку становлення молдовської державності використовувала газ для того, щоб забезпечити залежність цієї країни від Кремля. З одного боку, було встановлено інституційний контроль «Газпрому» над молдовською газотранспортною системою. А з іншого, Москва всі ці десятиліття надає газ самопроголошеній «Придністровській молдавській республіці»... безоплатно. Так-так, без грошей! І така вражаюча щедрість допомагає зберігати в цьому регіоні радянський заповідник з відповідними цінами і тарифами. Однак при цьому в Москві продовжують вважати, що борг Придністров'я – це борг Молдови. Адже Росія не визнає офіційно придністровської незалежності, продовжує стверджувати, що виступає за відновлення територіальної цілісності Республіки Молдова. І хоча в Кишиневі, зрозуміло, відхрещуються від придністровського боргу, завжди залишається одне дуже просте питання: а якщо територіальну цілісність Молдови буде відновлено, що буде з цими грошима?
Україні варто уважно придивитися до молдовського досвіду
Аналогічна модель зараз починає застосовуватися «Газпромом» у поставках сировини на окуповані території Донбасу. У Москві ж не придумують нічого нового, там лише переносять звичні окупаційні моделі на нові і нові території. І Україні варто уважно придивитися до молдовського досвіду, щоб уникнути потрапляння в розставлені сусідом капкани.
А Молдова намагається вийти з ситуації своїм шляхом, гарантувати собі поставки газу не з Росії, а з Румунії. Так, румунська пропозиція поки що дорожча від російської, однак будівництво нового газопроводу допоможе змінити і ситуацію з ціною, і можливості російського тиску на Кишинів, і позиції проросійських сил і медіа в Молдові. Тому що, коли забираєш з пострадянського політичного ребусу газ, – у Росії не так вже багато і залишається.
