Каже, що завжди приїздила сюди з освітніми проектами, місто зустрічало охайністю, гостинністю, і вона почувалася гостем.
Але тепер вона почувається в Харкові рідною. У ньому розтрощені будівлі та забиті фанерою вікна. Це аргумент. Тепер рідна. Вона. Нам. Мені.
Журналістика - тонка крига. Завжди вважала, що треба нести відповідальність за будь-які свої дії, і за слова теж, обов'язково. А якщо ти спотворюєш реальність роками, якщо ти береш участь в політичних брудних іграх на боці одного з опонентів, якщо ти своїми словами та діями допомагаєш облити брудом одне і привести до влади інше - ти не журналіст.
Ти маніпулятор за гроші.
Ракети в будь-яке місце нашої області за 40 секунд. Спочатку вибух - потім сирена. Не навпаки. Немає тих хвилин, які тобі даються, щоб бігти до метро, в укриття. Розумію, що прилітало би в будь-якому разі, - але вони зайшли сюди, розумієш, Наташа? Вони зайшли на наші вулиці. Вони гвалтували дітей, розстрілювали жінок. Розтрощені будівлі, забиті фанерою вікна - тепер ми "рідні" з Мосійчук.
"Та ну нах...." (Вибачте).
Ти привела до влади те, що проігнорувало всі можливі попередження розвідок. Біля нашого кордону вже стояли російські Гради, націлені на мирні квартали. Перед тим ранком, 24-го лютого. Зводити фортифікаційні укріплення до останнього моменту - ніхто не зводив. Всім сказали "на шашлики". Така ж важка участь Херсонщини, Сумщини, Київщини....
Все, що я запам'ятаю про таких "журналістів" - це ваші телеефіри перед виборами, де ви попросту "гнали" на одних, і просували наперед інших. Слабких і вбивчо непрофесійних.
Наташа- кунг.
Наташа за гроші Коломойського.
"Журналіст", так сказати.
Дякую, дуже дякую за "президента", бо ми це тут кров'ю відхаркали. Може комусь не дійшло досі - мені дійшло надто давно. Шашлик з нас вийшов добрий. Не у нас - з НАС.
Ось такий привіт тобі, "рідна", з міста-героя.
