Десь від когось чув:
- Діти читають казки, підлітки - про пригоди, у юності усім заходять книги про неземне кохання. А після 30-ти усі читають лише мемуари.
Це, звичайно, жарт.
Але після того, як Мендель у свої неповні 35ть вже встигла написати мемуари – я зрозумів: у тому жарті є таки доля правди.
Мемуари від Юлії, звичайно – частина пропаганди для наївних піплів. Направлена на закріплення думки у 20% прихильників Зе! що він непогрішний.
А весь дурдом тут досі виключно через порохоботів. Тримати своїх вірян потрібно в тонусі. А то втечуть в іншу єресь.
Але тут ще й інше. Я от сам захотів почитати мемуари Мендель.
Може я зрозумію по яким каналам ходять таракани?
Тому що здається, що вона сама щиро вірить у те, про що пише і про що говорить.
І ще засвічитися, що золота медаль, червоний диплом і диплом доцента у цьому світі не засвідчують абсолютно нічого.
І таких як я багато.
Значна частина накладу буде викуплена і прочитана психологами політологами і політтехнологами.
Але то нічо.
Тут би не побачити підручника історії від Юлії Мендель.