У мене було багато мрій, але раптом хтось взяв і захотів поставити експеримент над моїм життям. І не лише над моїм, але і над життями моїх друзів, родичів, знайомих.
Захотів провести якийсь абсурдний інфернальний дослід над цілою державою – над моєю рідною Україною.
Захотів і почав свої хотєлки натхненно втілювати.
«Зробимо їх разом!»
«Весна прийде – саджати будемо!»
«Кінець епохи бідності!».
Примітив, цинізм, дічь, хамство, несмак, треш та ржач зі всіх щілин повилазили на світло та полізли у владу.
Чому я це оцінюю саме так? І що дає мені підстави так вважати?
Перше.
Відразу і однозначно було видно, що це технологія. Грандіозна технологія одночасного обдурення та оболванювання мільйонів людей. Із задіюванням колосальних медійних та фінансових ресурсів сумнівного походження. Хто вивчав принципи та технології афер чи масових шахрайських схем, той неодмінно оцінить красу гри.
Друге.
Прихід до влади на тотальній брехні, підміні понять, на чорному піарі, російських пропагандистських штампах і на постійних маніпуляціях, маніпуляціях та ще раз маніпуляціях – це все разом кричить про те, що такі самі принципи та методи будуть задіяні і при управлінні державою.
Бо вони не знають інших методів.
Бо вони не вміють нічого іншого, крім вище перерахованого.
Бо вони тільки цим і займались все своє свідоме життя.
І саме такою у їхній уяві є політика.
Політика, яка формується не стратегіями, а КВНівськими сценаріями.
Команда однодумців, яка формується не через профпридатність, а через проходження кастингу на лояльність.
Третє.
Я знаю природу цих людей і середовище, яке їх виплекало. Бо сам багато років у ньому варився.
• Цинізм та хамство, як чесноти.
• Відсутність гальм та принципів, як життєві дороговкази.
• Освіченість та інтелектуальність, як непотріб.
• І все це прикрите яскравими картинками безтолкових фільмів, примітивних серіалів, вульгарщиною, несмаком та лицемірством на сцені.
А за лаштунками: оборудки, чорний нал, офшори, схеми та постійні крадіжки інтелектуальної власності. «А шо нєльзя? Ано же нічьйо? І вапщє, ти шо ахрєнєл?»
Й усі ті «успішні» рєбята, що займались оборудками в 95-му Кварталі, просто здійснили апгрейд і тепер займаються оборудками в кварталі урядовому – Баканов, брати Шефіри та маса іншої дрібноти. А на додачу ще й сам «велікій стратєґ і мноґахадовачнік, жосткій та ефєктівний пєрєґаворщік» Єрмак – як же без нього?
А фальшивим фасадом усього цього повноцінного триндеця є такий собі «прастий парєнь із народа», «чесний, порядний та непідкупний» Вова Зеленський. Правда, чомусь, дуже багатий, із бізнесом в Росії, який звісно ж не його, офшорами на Кіпрі, які теж не його, та обложений по самі нємагу зарубіжною нерухомістю, яка… ну ви поняли.
Четверте.
І ключове – це Росія.
Їхня ментальна залежність від Росії носить фундаментальний характер. Системоутворюючий у їхній свідомості. Ця залежність є чимось середнім між захопленням та обожнюванням. Бо ці люди росли та все своє життя жили в культурній та смисловій парадигмі Росії.
• Вони мріяли жити, як в Росії.
• Заробляти гроші, як в Росії.
• Бути популярними саме в Росії.
• Вони заздрили чорною заздрістю російським хазяєвам жизні – всім цим путіним та масляковим, олігархам та чиновникам, бандюкам та холуям поменше.
• Заздрили їхній всемогутності, вседозволеності та безкарності.
Ви навіть не уявляєте, як їх таке життя приваблює.
Ви навіть не уявляєте, як вони мріють повторити щось подібне тут, в Україні.
Звідси ростуть ноги всіх цих батальйонів особистої охорони.
Цих кілометрових кортежів із крутих тачок.
Всіх цих палаців в Кончі-Заспі.
Всіх цих понтів, показного хамства та зневаги до чужої думки. Особливо до опонентів.
Тому вони нічого не будуть робити супроти Росії. Жодного кроку. Бо це для них, як відрізати пуповину. Як убити того, хто тебе породив.
Вони здадуть все – армію, територію, суверенітет.
Та й Україну здадуть, аби лиш не отримати ата-ата по попі від тих, кого вони все життя обожнюють.
Все вищеописане я зрозумів відразу.
Іще в ту злощасну новорічну ніч з лицемірним «я йду в президенти».
2020 рік
А яка у тебе мрія?...
