В Ірклієві, як у кожному поважному селі середньої Наддніпрящини, була своя музична школа.
Я в ту школу ходив. Клас музичних духових інструментів. Баритон. Руб піісят за місяць. За баян треба було платить троячку. За піаніно - 20 рублів. Страшні гроші! На піаніно ходили діти сільських олігархів.
Вчителька Ольга Богданівна викладала сольфеджіо... На сольфеджіо мали ходити всі. Ольга Богданівна схилялася мені груддю на спину, і тикала моїми коцюрбатими пальцями в піанінні клавіші... Я планував на Ользі Богданівні згодом жениться...
Ольга Богданівна любила Баха, Моцарта, коли цвіте бузок, і молдавське вино "Лідія"...
Керівником духового гуртка був Микола Панасович Вирвикишка. Батьків друг дитинства. Одногодки. Чепинога і Вирвикишка... Михайло і Микола...
В голод 47-го року вони пасли овець в байраці... - Миколо, питав батько, - якби оце котилася паляниця байраком, то щоб ти робив? - Гнався б до самого Дніпра, - казав Микола...
Колгосп пошив нам гусарську форму. Червону... Красіве було.
Якось ми в Києві зайняли перше місце в республіці. Жінка казала в мікрофон: "Виступає дитячий духовий оркестр Іркліївської музичної школи Черкаської області. Художній керівник - Микола Панасович Кишкорвака!"... - Вирвикишка, йоб твою мать, - я ж спеціально просив, казав Микола Панасович...
Коли конкурсів не було, то ми оркестром ходили хоронить людей. На похоронах я навчився пить горілку. Я був музикантом. Микола Панасович уважно слідив за церемонією. - "Так, хлопці, виносять. 9-й номер! Шопен!"... І втирав вуста від капусти...
В музичну школу ходила Люда Повстенко. Вона співала. В принципі, всі співали. Але коли співала Люда, то всім було понятно, що це якийсь абсолютно інший левел...
"В саду гуляла, квіти збирала"...
Нині Люда Повстенко - Людмила Монастирська, зірка світової опери. Найкраща "Аїда" в світі...
Коли почалася війна, Люда вийшла в Ла-Скалу з українським прапором на плечах. І вся зала встала і аплодувала півгодини стоячи...
Минулого року з сільської церкви вигнали московських попів.
Московські попи перейшли в колишню музичну школу нашу. Тепер там вони й живуть...
Несповідимі путі Господні...
