76 років тому вся Європа ревіла від радості. Німеччина підписала Акт про безумовну капітуляцію. Війна завершилася. Кривава м'ясорубка, що мільйонам жерла життя і ламала людські долі, була зупинена.
Всі розуміли, що ще тривають бої із залишками Вермахту та СС. Всі знали, що Друга Світова війна ще не завершена. У Волинських лісах та Карпатських горах протистояли більшовизму повстанці УПА. Але радість була неймовірна.
Мені розповідали родичі, як після оголошення про кінець війни падали непритомні дружини офіцерів. Як плакали здорові мужики. Вирувало справжне свято життя! Радів радянський піхотенець, який не загинув в численних атаках ім. Жукова. Радів британський пілот, якому вдалося вижити в боях проти Люфтваффе над Ла-Маншем. Радів американський морпіх, якого смерть оминула під час десантування в Нормандії. Радів світ.
Але були люди які того дня не раділи. Одним з них був такий собі Іосіф Сталін в Кремлі, який того дня розумів, перемога над Німеччиною - це зовсім не те, що йому потрібно.
Так, Німеччина була переможена, але вся європейська частина СРСР лежала в руїнах. Це було зовсім не те, до чого Сталін готувався у травні 1941 р. Ніяк не для цього він пустив німецьких плотів, танкістів і химиків тренуватися на радянських полігонах. Не для того він виморив Україну, Кубань та Казахстан Голодомором, аби по бросових цінах продати за кордон хліб та ліс, і аби на ті гроші найняти американських конструкторів (на кштал бюро Альберта Кана), закупити американське обладнання і руками зеків з ГУЛАГу за проектами американців збудувати ті заводи, що виробили 24 тисячі танків. Танків які згоріли в перший рік війни.
Зрештою, не для того через Комінтерн Сталін заборонив німецьким комуністам у 33-му створювати коаліцію з соціалістами - і в результаті владою в Німеччині став Гітлер, який розв'язав в Європі Другу Світову війну. Який приготував Європу до "асвабаждєнія". А потім - щось пішло не так.
9 травня "дєдиваєвателі" постійно намагаються не згадувати, що і Сталін, і його оточення, і командування Червоної армії - всі вони були комуністами. Всі вони марили розбудовою "нового суспільства" за Марксом і Леніним. Розбудовою, яка в Україні уже призвела до червоного терору і Голодомору. Всі вони мріяли принести червоний терор і Голодомор у весь інший світ.
Ідея класичного російського імперіалізму ідеально втілилася в більшовицке марення Світової революції. Саме Світова революція була ідеєю-фікс сталінізму - про це відверто писали радянські газети. Сталіну був потрібен червоний прапор над світом, а не над Рейхстагом.
Саме тому Сталін відмовився приймати Парад Перемоги і був там присутній лише як глядач. Саме тому День Перемоги майже 20 років не святкували. Саме тому до самої смерті Сталіна не проводили демобілізацію Червоної армії - те, що США і Британія зробили зразу після війни. Саме тому крали секрет ядерної бомби. Тощо й тощо.
Саме тому, я повторюю - ніколи більше. Так, до нас знову прийшла війна, але масштаби Путіна й близько не дорівнюють масштабам Сталіна. Більшовизм рухнув, і з під його уламків виліз старий, знайомий нам російський імперіалізм. Мета якого - відтворити Московію в кордонах, хоча б СРСР. Про кордони Російської імперії не йдеться як таке. Про світ - і поготів.
А нам треба пам'ятати, що для України пекло відкрилося не в 1941 р. Воно відкрилося в листопаді 1918 р., коли українці замість об'єднатися проти зовнішніх загроз навколо гетьмана Скоропадського, заходилися гетьмана валити, повіривши солодким казочкам соціалістів Винниченка і Петлюри. Які серед іншого, обіцяли "побачити мир в очах більшовиків" - їхніх партійних товаришів. Зникнення Незалежної України з мапи світу, червоний терор і Голодомор були наслідками. Зрештою, як і Друга Світова війна. Не керував би Сталін Комінтерном у 1933-му, якби не отримав Україну у 1919-му. Якби не...
Тому - ніколи знову.
