Про головний міф радянської пропаганди "Зато в СССР било блесплатное абразованіє, мєдіцина і квартірі бесплатно давалі".
Почнемо з квартир. У 1978 році робітник в СРСР отримував зарплату 5 разів меншу за його американського колеги (в доларовому еквіваленті по офіційному курсу, а по неофіційному виходить у 50 разів меншу), а інженери, лікарі, вчителі - у 8-10 разів меншу (за неофіційним курсом у 80-100 разів).
У 1978 році в США (по офіційному курсу в доларах) ціни на одяг, харчі, побутову техніку були нижчими ніж у СРСР. На каву та шоколад взагалі у 10 разів.
От на ті гроші, що їх у радянських людей забирали через низькі виробничі тарифи та витягали з кишень через високі ціни й будувалися "безкоштовні" квартири, які потім типу "давали". До слова не у власність, а лише у користування - вони були державними. Якби робітнику в СРСР платили у 5 разів більшу зарплату, він міг би спокійно за 3-5 років накопичити на гарний будинок, а не стояти у черзі по 15-20 років на потворну тісну "хрущовку".
Звідти ж, з пограбування рідною радянською владою токарів, трактористів, інженерів та вчителів і "безкоштовна" медицина (до слова порівняно з німецькою, британською, французькою, американською) примітивна і дуже бідна. І "безкоштовна" освіта теж звідти. Хоча...
Хоча не така вже й безкоштовна, і не завжди. Протягом 16 років (1940-1956) навчання у старших класах шкіл, а також у вищих навчальних закладах було платним. На рік треба було заплатити приблизно половину середньої місячної зарплати. Підручники також аж до кінця 70-х років були платні.
Але дехто й досі свято вірить у радянську халяву й тужить за СРСР, де "халява" була лише у партійної номенклатури. І вітає один одного "зі святом 7 листопада". Сам сьогодні чув на власні вуха...
